Справжні тихоходи: відмінності між версіями

'''Спра́вжні тихохо́ди''' або '''Евтардіґра́ди''' (Eutardigrada}}) [[Marcus]], [[1927]]) — нечисленний [[Клас (біологія)|клас]] [[Безхребетні|безхребетних]] [[Тварини|тварин]], що належать до [[Тип (таксономічна категорія)|типу]] [[Тихоходи]].

Евтардіґради мають більш-менш циліндричне коротке, товсте тіло, з дещо сплющеною черевною стороною, без помітної сегментації. Вважають, що воно складається з п'яти сегментів. Перший, що зливається з головною лопаттю, не має кінцівок, наступні чотири несуть по парі ніг, три з них розташовані по боках, четверта — на задньому кінці тіла. Ноги коротенькі, нечленисті, у вигляді горбикоподібних виростів тіла з рухомими кігтиками на кінцях. Більшість тихоходів майже безбарвні й навіть прозорі, іноді жовто-зелені або сливово-зелені, фіолетові чи червонуваті.

Рот розташований на черевній стороні переднього кінця тіла. У ротовій порожнині є пара гострих, спрямованих уперед стилетів, якими тихоходи проколюють здебільшого хлорофілоносні клітини [[Мохи|мохів]] та [[Водорості|водоростей]], рідше — дрібних [[Нематоди|нематод]], [[Коловертки|коловерток]], інших тихоходів і т.п.тощо, та висмоктують їхній вміст. У глотку, яка має смоктальне розширення, впадають протоки слинних залоз. Глотка веде в довгу мішкоподібну середню кишку, яка переходить у задню. Задня кишка перед анальним отвором розширюється, утворюючи клоаку.

Органів дихання немає  — дихають всією поверхнею тіла.

== [[Розмноження]] ==

Eutardigrada можуть розмножуватися шляхом [[партеногенез]]у. У популяціях деяких видів самці трапляються значно рідше, ніж самки, а в решти видів вони зовсім невідомі. В експерименті було одержано кілька партеногенетичних поколінь [[Hypsibius dujardini]] та [[Milnesium taidigradum]], що нормально розвивалися й жили.<br/>

Запліднення, як внутрішнє, так і зовнішнє, відбувається різними способами. Багато видів тихоходів відкладають запліднені [[Яйце|яйця]] в линяльну шкірку і довго не залишають її, а разом з яйцями тягають її за собою. Рідше яйця відкладаються вільно на субстрат поодинці або невеличкими купками.

Тардиґради населюють надзвичайно різноманітні водні та наземні біотопи. Морські види живуть здебільшого в прибережній смузі на [[ґрунт]]і й водоростях. Серед них відомі коменсали, що селяться в мантійній порожнині [[Молюски|молюсків]], на вусоногих і рівноногих [[Ракоподібні|раках]] і т. п.тощо, а також один паразитичний вид [[Tetrakentron synaptae]], який живе на щупальцях [[голотурії]] ''[[Leptosynapta galliennei]]'' й живиться вмістом живих клітин хазяїна. Прісноводні тихоходи трапляються у ставках, озерах, водосховищах, болотах річках тощо. Проте більшість представників класу трапляються на суходолі.<br/>

Цікавими є тихоходи, що живуть в екстремальних умовах. Так, тільки у воді глетчерів ([[глетчер]]&nbsp;— скупчення на суходолі льодових мас, що поступово рухаються під впливом власної ваги), яка збирається в невеликих заглибинах або тріщинах льоду, живе вид ''[[Hypsibius klebelsbergi]]'' при температурі 0-1,5°С. Антиподом йому є два види: ''[[Thermozodium esakii]]'', що мешкає серед водоростей у гарячих джерелах при температурі +40°С, та ''[[Hypsibius oberbaeuseri]]'', який водиться в мосі по краях таких джерел.

Більшість відомих видів тихоходів населюють найрізноманітніші шпаруваті субстрати різних [[біотоп]]ів суходолу: листяну та хвойну підстилку в лісах, ґрунт, [[лишайники]] та [[мохи]], у тому числі й такі, що ростуть на скелях, деревах, стічних жолобах дахів тощо. Частка [[субсирати|субсиратів]] перебуває постійно у воді, але для більшості з них характерні зміни висихання та зволоження, при цьому оптимальним для активного життя тихоходів є наявність водяної плівки або крапельної води, в якій тіло тварини з усіх боків обтягнене водою. У разі висихання субстрату тихоходи не гинуть, а переходять у стан прихованого життя ([[криптобіоз]]у). При цьому тварина зменшується в об'ємі, її кінцівки втягуються, еластичні ділянки кутикули стягуються, утворюючи характерні складки, і тихохід набуває вигляду мікроскопічного барильця. Важливою умовою подальшого зберігання життєздатності тихоходів є повільне висихання субстрату й повільний перехід у стан криптобіозу. Після того як тварини знову потрапляють у воду, вони досить швидко оживають. Час, необхідний для відновлення життєдіяльності, залежить від тривалості висихання. Так, [[Macrobiotus coronifer]] після дев'ятимісячного висихання оживають через 25 хв, після 15-місячного &nbsp;— через 35 хв, а після 22-місячного&nbsp;— через добу.