Великий Ключів: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 37:
 
Село, центр сільської ради, розташоване за 14 км від районного центру і залізничної станції [[Коломия]]. У Великому Ключеві є церква, середня школа, клуб, бібліотека.
 
== Археологічні дослідження ==
Великий Ключів — одне з найдавніших європейських і українських сіл.
На території села здавен жили люди. Знайдені археологічні предмети дають підставу припускати, що тут мешкали представники культури кулястих амфор (4-3 тис. до н. е.), культури шнурової кераміки, або культури бойових сокир (кін. 3-го — середина 2 тис. до н. е.) та в добу [[культура карпатських курганів|культури карпатських курганів]] (2 — 5 ст.). Оскільки культура карпатських курганів — це поселення давньогерманських племен (за версією відомого українського археолога, доктора історичних наук Ліни Вакуленко, це були племена [[тайфали|тайфалів]]), то можна вважати, що кілька урочищ села мають давньогерманську (німецьку) назву. Після того, як кочові азійські народи спустошили Європу (5-6 ст.), велика кількість давніх германців покинула територію України, хоч у гірських теренах, захищених ріками й лісами, вони могли залишитися і згодом перемішатися з новоприйшлими племенами. Очевидно, в той період (6 ст.) навколишні села й містечка заселило одне з могутніх слов'янських племен з чудовим і самобутнім фольклором, нащадками якого є сучасні мешканці Великого Ключева. Згодом, у 9-10 ст. тут могли опинитися пастуші племена [[волохи|волохів]], які також залишили помітний слід у топоніміці Великого Ключева, у говірці села та в прізвищах і прізвиськах.
 
== Історія ==
Після того, як кочові азійські народи спустошили Європу (5-6 ст.), велика кількість давніх германців покинула територію України, хоч у гірських теренах, захищених ріками й лісами, вони могли залишитися і згодом перемішатися з новоприйшлими племенами. Очевидно, в той період (6 ст.) навколишні села й містечка заселило одне з могутніх слов'янських племен з чудовим і самобутнім фольклором, нащадками якого є сучасні мешканці Великого Ключева. Згодом, у 9-10 ст. тут могли опинитися пастуші племена [[волохи|волохів]], які також залишили помітний слід у топоніміці Великого Ключева, у говірці села та в прізвищах і прізвиськах.
 
Уперше в історичних джерелах згадується один Ключів, причому (написано Кличів). Це змушує замислитись: чиЧи справді первісна назва села була Кличів, чи чужомовні писарі помилково записали в документах замість Ключів — Кличів? Ідеться про грамоту польського короля Ягайла від [[26 жовтня]] [[1416]] року, яка дана у м. [[Неполоміце|Неполомичах]] ([[Польща]]) і яка написана латинською мовою. З неї випливає, що король підтверджує надання князем Опольським Владиславом кількох сіл руському (українському) землевласникові [[Васько Тептухович|Васькові ТептуховичТептуховичу]]у ще [[15 грудня]] [[1373]] року. У тому переліку сіл згадується п'ять найдавніших сіл сучасної Коломийщини, в тому числі й Ключів (Кличів) над річкою Кличів ([[Ключівка (річка)|Ключівка]]). Отже, у 1373 році село вже існувало.
Великий Ключів — одне з найдавніших європейських і українських сіл.
На території села здавен жили люди. Знайдені археологічні предмети дають підставу припускати, що тут мешкали представники культури кулястих амфор (4-3 тис. до н. е.), культури шнурової кераміки, або культури бойових сокир (кін. 3-го — середина 2 тис. до н. е.) та в добу [[культура карпатських курганів|культури карпатських курганів]] (2 — 5 ст.). Оскільки культура карпатських курганів — це поселення давньогерманських племен (за версією відомого українського археолога, доктора історичних наук Ліни Вакуленко, це були племена [[тайфали|тайфалів]]), то можна вважати, що кілька урочищ села мають давньогерманську (німецьку) назву. Після того, як кочові азійські народи спустошили Європу (5-6 ст.), велика кількість давніх германців покинула територію України, хоч у гірських теренах, захищених ріками й лісами, вони могли залишитися і згодом перемішатися з новоприйшлими племенами. Очевидно, в той період (6 ст.) навколишні села й містечка заселило одне з могутніх слов'янських племен з чудовим і самобутнім фольклором, нащадками якого є сучасні мешканці Великого Ключева. Згодом, у 9-10 ст. тут могли опинитися пастуші племена [[волохи|волохів]], які також залишили помітний слід у топоніміці Великого Ключева, у говірці села та в прізвищах і прізвиськах.
Уперше в історичних джерелах згадується один Ключів, причому написано Кличів. Це змушує замислитись: чи справді первісна назва села була Кличів, чи чужомовні писарі помилково записали в документах замість Ключів — Кличів? Ідеться про грамоту польського короля Ягайла від 26 жовтня [[1416]] року, яка дана у м. [[Неполоміце|Неполомичах]] ([[Польща]]) і яка написана латинською мовою. З неї випливає, що король підтверджує надання князем Опольським Владиславом кількох сіл руському (українському) землевласникові [[Васько Тептухович|Васькові Тептухович]]у ще 15 грудня [[1373]] року. У тому переліку сіл згадується п'ять найдавніших сіл сучасної Коломийщини, в тому числі й Ключів (Кличів) над річкою Кличів ([[Ключівка (річка)|Ключівка]]). Отже, у 1373 році село вже існувало.
 
== Етнографія ==