Чорні запорожці: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
виправлення орфографічних помилок
Немає опису редагування
Рядок 36:
Дивізіон було розгорнуто з кінної сотні 2-го Запорізького полку Запорізької дивізії Збройних Сил [[Українська Держава|Української Держави]] в груднi [[1918]] року.
 
У грудні 1918 — квітні [[1919]] дивізіон брав участь у ІІ-й українсько-більшовицькій війні на сходi України, в ходi якої вiддiйшов до [[Дністер|Днiстра]] та через румунську територiю перейшов на захiд країни i восени 1919 року разом з іншими військами УНР опинився у [[Трикутник смерті|«трикутнику смерті»]] (район [[Любар]]-[[Шепетівка]]-[[Миропіль (смт)|Миропіль]]).
 
Восени 1919 — навесні 1920 дивізіон, розгорнутий в кiнний полк, взяв участь у рейдi по тилах ворожих вiйськ — Першому Зимовому поході Дієвої армії УНР, пiд час якого відзначився як найбiльш боєздатна та уніформована вiйськова частина.
 
5 січня 1920 року «чорнi запорожцi» вступили до міста [[Голованівськ]] [[Балтський повіт|Балтського повіту]], 19 січня — в [[Саврань (смт)|Саврань]] того ж повіту. 24 січня відбулася переправа полку на східний берег річки Синюха, того ж дня прибула до полку надіслана начальником [[Ольвіополь]]ського району полковником Поповим за дорученням головного командування [[ЗСПР|Збройних Сил Півдня Росії]] делегація з умовами миру і співпраці для боротьби проти [[РСЧА|Червоної армії]]. Делегацію було направлено з охороною в напрямку [[Канів|Канева]] на розшук штабу армії УНР.
 
9 лютого в селі [[Байбузи]] штаб полку одержав наказ про приєднання до Київської групи отамана [[Тютюнник Юрій Йосипович|Юрка Тютюнника]]; при цьому полк Чорних запорожців і Мазепинський кінний полк зводились в бригаду на чолі з полковником Петром Дяченком. 10 лютого вояки полку, продовжуючи похiд, вступили до містечок [[Білозір'я]] та [[Сміла]] Черкаського повіту. 13-15 лютого точилися бої кінного полку Чорних запорожців з частинами Червоної армії за [[Золотоноша|Золотоношу]]. 1 березня запорожці повторно вступили в Голованівськ, 5 березня — в [[Бершадь]] та [[Гайворон]], 14 березня зайняли [[Голованівськ]] Балтського повіту; 16 березня — [[Богопіль]]. Приклади бойової відваги та винахідливості цей полк показав у боях [[Тріумф під Сидоровом|під Сидоровом]] та [[Бій за Вознесенськ|за Вознесенськ]].
 
У травнi 1920, після повернення з походу, полк був iнтернований поляками. Згодом увійшов до складу [[Окрема кінна дивізія|Окремої кінної дивізії]] вiдновленої армії УНР. Наприкінці літа 1920 увійшов до складу 1-ої Запорозької дивізії армії УНР; брав участь у Радянсько-польськiй вiйнi.
 
У листопаді 1920 року, пiд натиском Червоної армії, полк разом з іншими підрозділами Дієвої армії УНР змушений був перейти річку [[Збруч]] (кордон з Польщею) і його знову було інтерновано в таборах для вiйськовополонених на території [[Польща|Польщі]].
Рядок 55:
Відомий однострій, завдяки якому бiйцi кiнного дивiзiону 2-го полку ввiйшли в iсторiю як «чорні запорожці», було пошито у Кременчуці наприкінці січня [[1919]] р. У своїх мемуарах командир підрозділу [[Петро Дяченко]] згадує, що сукно для пошиву було здобуто у груднi 1918 в боях з махновцями бiля [[Лозова|Лозової]].
 
Однострій складали: чорні шапки (у старшин  — каракулеві, у козаків  — смушкові) з чорними [[шлик]]ами, чорні жупани (кiтелі), чорні штани, світло-сірі черкески (замiсть шинелей), чорні чоботи.
 
Окремого шику «чорним запорожцям» надавало те, що всi вони мали старовинну козацьку зáчіску — «оселедець» (довге пасмо волосся на поголеній голові).