Вікіпедія

Куликовські: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
м робот косметичні зміни
Рядок 10:
| Період = Вийшли з Молдови в 1711 році
| Місце походження = [[Молдовське князівство]]
| Громадянство = {{nobr|[[FileФайл:Coat of arms of Moldavia.svg|22px]] [[Молдовське князівство]]}}, {{nobr|[[FileФайл:Прапор Харківського полку.jpg|22px]] [[Харківський полк|Харківський слобідський козачий полк]]}}, {{nobr|[[Файл:Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg|22px]] [[Російська імперія]]}}
| Земельні володіння =
| Маєтки = Слобода [[Рокитне (Нововодолазький район)|Рокитне]]
Рядок 26:
 
== Поява Куликовських на Слобожанщині ==
З приходом до влади у [[Московське царство|Московському царстві]] [[Петро I Олексійович| Петра Олексійовича]] починається доба постійних війн. За часів, однієї з цих війн (Московсько-турецька війна 1711–1713), був зроблений наступ на васальне до [[Османська імперія|Османської імперії]] [[Молдовське князівство]]. Молдавський князь [[Димитрій Кантемір|Дмитро Кантемір]] маючи бажання звільнитися від залежності від Османів, заключає угоду з [[Петро I Олексійович| Петром Олексійовичем]]. Московські війська здійснюють невдалий для них [[Прутський похід]] 1711 року. Князь, та його оточення, вимушені були разом з московськими військами піти з Молдови. Разом з ним, пішло майже все його оточення, серед якого займали поважне місце Куликовські. Молдовани, будучи улюбленцями Петра, швидко отримали, та чини. Прокопій Куликовський став навіть полковником [[Харківський полк|Харківського козацького полку]] в 1712 році. Сама ж родина стала полковою старшиною.
Куликовські, як дворяни іноземного походження, були внесені до IV-ї частини родовідної книги [[Харківське намісництво|Харківського намісництва]]. Начебто, їх рід, був відомий ще до 1600 року.
 
Рядок 33:
** ''' Костянтин Прокопович Куликовський ''' (р.с. 1719)- син Прокопія Васильовича Куликовського. Був убитий в битві з [[Військо Запорозьке|запорожцями]]-[[Харцизи|харцизами]] в своєму власницькому селі [[Бірки (Зміївський район)|Бірки]]. Разом з ним було вбито 6 [[Драгун|драгонів]].<ref>''Щелков К. П.'' Історична хронологія Харківської губернії&nbsp;— Харків, Університетська друкарня, 1882.&nbsp;— С.84&nbsp;— 366 с.</ref>
** '''Євстафій Прокопович Куликовський'''&nbsp;— син Прокопія Васильовича Куликовського.
*** '''Іван Євстафійович Куликовський'''&nbsp;— син Євстафія Прокоповича. [[Надвірний радник]]. [[Золочівський повіт (Харківська губернія)|Золочівський повітовий]] [[Маршалок шляхти|маршалок шляхти]] (1783–1786, 1792–1795, з 1795–1797).<ref> Став останнім маршалком шляхти Богодухівського повіту. В 1797 році [[Золочівський повіт (Харківська губернія)|Золочівський повіт]] був розформований. Його територія поділена між Харківським та Богодухівським повітами. </ref> [[Богодухівський повіт]]овий [[Маршалок шляхти|маршалок шляхти]] (1801–1804).
** ''' Юрій Прокопович Куликовський '''&nbsp;— син Прокопія Васильовича Куликовського.
*** ''' Дмитро Юрійович Куликовський '''&nbsp;— син Юрія Прокоповича Куликовського. [[Секунд-майор]]. Мав за маєток дачу на хуторі Дейнеківським.
**** '''Василь Дмитрович Куликовський '''&nbsp;— син Дмитра Юрійовича Куликовського. [[Титулярний радник]]. Власник слободи [[Бірки (Зміївський район)|Бірки]] у Змііївському повіті, де в 1828 році, побудував храм Преображення Господнього.<ref>'' [[Філарет (Гумілевський)| Гумілевський Д. Г. (Філарет)]]'' [http://dalizovut.narod.ru/filaret/filar_s.htm Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857–1859.]- Перелік храмів та монастирів</ref>
** ''' Матвій Прокопович Куликовський ''' (р.н. 1711)- син Прокопія Васильовича Куликовського. Був полковником [[Харківський полк|Харківського слобідського козачого полку]] в 1761–1765 роках. За його полковництво (1765 рік) було скасовано [[Слобідські козацькі полки|полковий устрій Слобожанщини]]. Був [[Маршалок шляхти|маршалком шляхти]] Харківщини. Перша дружина&nbsp;— Пелагія Степанівна Родзянко, дочка [[Хорол (місто)|Хорольского сотника]], та [[Миргородський полк|Миргородського]] полкового обозного Степана Родзянко. Друга дружина (з 1746 року)&nbsp;— вдова сотника [[Липці|Липецької сотні]] Харківського полку Івана Черняка.<ref> На XVIII сторіччя писання прізвище людини, та по батькові відрізнялося від сьогочасного. Наприклад в Економічному опису харківського повіту 1782 року, ''' Матвій Прокопович Куликовський ''' фігурує як '''Матвій Прокоф'єв син Куликовський'''. Його дружина '''Пелагія Степанівна Куликовська''', фігурує як '''полковниця Пелагія Степанова дочка Куликовська''' </ref>
*** '''Іван Іванович Черняк'''&nbsp;— пасинок Матвія Прокоповича Куликовського, сотник [[Липці|Липецької сотні]] Харківського полку. Вітчим благоволив йому, незважаючи на скарги козаків, та старшини.<ref> Багалій Д.&nbsp;І.&nbsp;Історія Слобідської України.&nbsp;— тип. Харків «Дельта» , 1993.—С.77—256 с.&nbsp;— ISBN 5-7707-4256-9 (перевидання книги вид. «Союз» Харківського Кредитного Союзу Кооперативів-1918)</ref>
*** '''Микола Матвійович Куликовський''' (1754 року народження)- син Матвія Прокоповича. [[Майор]]. Після виходу в відставку, [[Надвірний радник|надвірний радник]]. [[Валківський повіт]]овий [[Маршалок шляхти|маршалок шляхти]] (1786–1789, 1789–1792, 1792–1795). [[Богодухівський повіт]]овий [[Маршалок шляхти|маршалок шляхти]] (1798–1801).
*** '''Михайло Матвійович Куликовський''' (1756–1832&nbsp;р.ж.)&nbsp;— син Матвія Прокоповича. Полковник. [[Валківський повіт]]овий [[Маршалок шляхти|маршалок шляхти]] (1804–1807, 1807–1810, 1810–1813, 1813–1816). Поховано було у слободі [[Рокитне (Нововодолазький район)|Рокитне]]. Першою дружиною його була '''Людгарда Антонівна''', донька генерал-лейтенанта Антона Казимировича Злотницького. Другою дружиною стала дочка Сумського поміщика Алферова.
**** '''Олександр Михайлович Куликовський''' (р.н. 1798)- син Матвія Прокоповича, від першого браку.
****** '''Микола Олександрович Куликовський''' (1881–1958&nbsp;р.ж.)&nbsp;— був чоловіком сестри останнього Російського імператора [[Микола II (російський імператор)|Миколи Другого]], [[Великий князь|Великої княгині]] Ольги Олександрівни. Дав початок [[Морганатичний шлюб|морганатичної гілки]] [[Романови]]х, Куликовських&nbsp;— Романових.
Рядок 53:
 
== Зв'язки з другими аристократичними родами ==
[[Файл: Ukr Kh NovVod Rokitne Maetok 2010.jpg|thumb|right|250px|Палац Куликовських в [[Рокитне (Нововодолазький район) |Рокитному]] поч. XIX&nbsp;ст.]]
Серед інших слобідських старшинських родів Куликовські в [[Слобідська Україна|Слобідській Україні]] з'явились відносно пізно. Переселившись з [[Молдовське князівство| Молдовського князівства]] вони опинилися в чужому їм оточенні. Користуючись симпатію царя [[Петро I Олексійович| Петра Олексійовича]], Куликовський становиться полковником, а родина входить до полкової старшини. Завдяки вдалим шлюбам родина споріднюється з відомими козачими родами. Марія Матвіївна зв'язала Куликовських з гетьманською, та [[Чернігівський полк|чернігівською полковничою]] родиною [[Полуботки|Полуботків]]. А через Олену Михайлівну Куликовські породнилися з [[Охтирський полк|охтирською полковничою]] родиною Перекрестових&nbsp;— Осипових. Також шлюбні зв'язки пов'язали рід, з [[Миргородський полк|Миргородською]] старшинською полковою родиною [[Родзянки|Родзянків]]. Також були налагоджені шлюбні зв'язки й з загально російськими дворянськими родинами. Вершиною шлюбної політики роду, можливо назвати одруження в 1916 році Миколи Олександровича Куликовського з великою княжною Ольгою Олександрівною [[Романови|Романовою]], рідною сестрою останнього Російського імператора. На сьогодення, це окремий рід Куликовських&nbsp;— Романових.
 
Шлюбні зв'язки родини:
Рядок 66:
* Слобода '''Бірки''' (в наш час селище міського типу [[Бірки (смт)|Бірки]]). Було забране у Івана Григоровича Донець-Захаржевського, полковником [[Харківський полк|Харківським]] Прокопієм Куликовським. Належало дружині полковника Софії;
* Хутір '''Дейнеківський''';
* Слобода '''Кантакузівка''' (в наш час село типу [[Кантакузівка (Валківський район)|Кантакузівка]]). У кінці XVIII залежала майору Миколі Матвійовичу Куликовському. Їм було побудовано в 1796 Захаріївський храм;<ref>'' [[Філарет (Гумілевський)| Гумілевський Д. Г. (Філарет)]]'' [http://dalizovut.narod.ru/filaret/filar_s.htm Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857–1859.]- Перелік храмів та монастирів</ref><ref> А.Парамонов. Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог&nbsp;— Харків «Харківський приватний музей міських маєтків»,2007&nbsp;— С.11&nbsp;— 350 с.&nbsp;— ISBN 978-966-8246-73-9</ref>
* Слобода '''Лідне''' (з початку ХХ сторіччя стала частиною міста [[Харків]]);
* Слобода '''Миколаївка''' (в наш час село [[Миколаївка (Ізюмський район)|Миколаївка]]);
* Слобода '''Рокитне''' (в наш час [[Рокитне (Нововодолазький район) |Рокитне]]) (з 1746). Стала родинним маєтком при одруженні Матвія Прокоповича Куликовського з вдовою сотника [[Липці|Липецької сотні]] Івана Черняка. Після смерті його сина Михайла Матвійовича (1832 рік) перейшло до доньок (родини Хлопових, та Перекрестових-Осипових);
* Слобода '''Чепіль''' (в наш час село [[Чепіль]]).
 
Рядок 86:
== Джерела ==
* ''[[Лукомський Георгій Крискентійович|Лукомський Г. К.]]'' [http://www.vsosnickij.narod.ru/images/Lukomsky01.pdf Старовинні садиби Харківської губернії]— {{abbr|П.|Петроград|0}}, 1917.
* '' [[Філарет (Гумілевський)| Гумілевський Д. Г. (Філарет)]]'' [http://dalizovut.narod.ru/filaret/filar_s.htm Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857–1859.]
* ''Щелков К. П.'' Історична хронологія Харківської губернії&nbsp;— Харків, Університетська друкарня, 1882.
* ''Багалій Д. І. '' Історія Слобідської України.&nbsp;— тип. Харків «Дельта» , 1993.— 256 с.&nbsp;— ISBN 5-7707-4256-9 (перевидання книги вид. «Союз» Харківського Кредитного Союзу Кооперативів-1918)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Куликовські