Турівка (Броварський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 65:
== Видатні особи ==
[[Кононенко Мусій Степанович]] — народився 22 серпня (3 вересня) 1864 року в селі Турівка Прилуцького повіту Полтавської губернії — український поет і прозаїк, активний діяч кооперативного руху та головний координатор Братства тарасівців. Почав писати вірші у шістнадцятирічному віці, вперше опублікувався 1883 року, видавши у Києві поему «Нещасне кохання». До раннього періоду творчості належить «Ліра» (К., 1885) — збірник поезій, «Москаль, змій та царівна» (1889), «Княгиня-кобзар» (К., 1889) та «З Богом не змагайсь» (К., 1895; в подальшому видавалась під назвою «Багатий Марко»). Друкувався в Галичині, в часописах «Зоря», «Правда», «Дзвінок», «Літературно-науковий вісник». Є автором збірок поезій «Струни» (1908), «Хвилі» (кн. 1—6, 1917–1918). Серед віршів Кононенка є покладені на музику та стали піснями: «За нелюбом» («Одружили мене силою»), «Вечір» («Сховалось сонце за горою»). Створив поеми «Мати», «Свекруха», легенду «Покута». В 1914 році видав книжку «Кооперативи Лубенського повіту», де подав чимало цінного матеріалу з життя та побуту селян. Окрему цікавість становить його праця «Оповідання про Т. Шевченка: 3 народних уст» (1892) та нарис «На Шевченковій могилі» (1894). Помер 14 червня 1922 року похований в Нових Санжарах.
[[Маркевич Микола Андрійович]] — відомий український історик, поет, автор поетичної збірки «Украинские мелодии», етнограф, фольклорист, музикант, що поклав на музику вірш Шевченка «Нащо мені чорні брови». Він мав маєток і довгий час жив у Турівці. Завдяки йго творчій діяльності у Турівці неодноразово були [[Тарас Шевченко]], [[Пантелеймон Куліш]], [[Віктор Забіла]], композитор [[Глинка Михайло Іванович|Глінка]] і [[Олександр Пушкін]]. У селі на могилі М. А. Маркевича в [[1989]] році встановлений пам'ятник.▼
▲[[Маркевич Микола Андрійович]] — відомий український історик, поет, автор поетичної збірки «Украинские мелодии», етнограф, фольклорист, музикант, що поклав на музику вірш Шевченка «Нащо мені чорні брови», а Шевченко присвятив Миколі Маркевичу вірш «Бандуристе, друже сизий». Народився в селі Дунаєць, Глухівського району, Сумської області. Матір'ю Миколи Андрійовича була графиня Анастасія Василівна Гудович гербу Одровонж. Він мав маєток
Мала батьківщина видатного [[українці|українського]] [[Політик|політичного]] та громадського діяча '''[[Міхновський Микола Іванович|Миколи Міхновського]]''' ([[1873]]–[[1924]]) — [[Адвокат|правника]], [[публіцист]]а, основоположника, ідеолога і лідера самостійницької течії українського руху кінця XIX — початку ХХ ст., автора славнозвісної [[Самостійна Україна (брошура)|брошури «Самостійна Україна»]], одного з організаторів українського війська, борця за незалежність; співзасновника першої політичної партії у [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянській Україні]] — [[Революційна Українська Партія|Революційної Української Партії]] (РУП); лідера [[Українська Народна Партія (1902)|Української Народної Партії]], співорганізатора [[Українська Демократично-Хліборобська Партія|Української Демократично-Хліборобської Партії]], члена [[Братство самостійників|Братства самостійників]]; ідеолога державної самостійності [[Україна|України]].<ref name="u100-324">100 видатних українців. — К.: Видавництво Арій, 2006. — с. 324</ref>. У квітні 2013 року в селі відкрито [[пам'ятник Миколі Міхновському (Турівка, Згурівський район)|пам'ятник Миколі Міхновському]].▼
▲
== Пам'ятки ==
| |||