Біомаса (екологія): відмінності між версіями

'''Біомаса''' (від біо … і маса), загальна маса особин одного виду, групи видів чи спільноти в цілому, яка припадає на одиницю поверхні або об'єму місцеперебування; один з найважливіших екологічних термінів. Біомаса найчастіше висловлюють в масі сирої або сухої речовини (г/м², кг/га, г/м³ і т. д.) або в пропорційних їй одиницях (маса вуглецю або азоту органічних речовин тіла та ін.).

 

 

У водному середовищі рослинні організми представлені головним чином одноклітинними водоростями [[фітопланктон]]у. Біомаса фітопланктону мала, нерідко менше біомаси тварин, що харчуються за її рахунок. Це можливе завдяки інтенсивному обміну речовин і [[фотосинтез]]у одноклітинних водоростей, що забезпечує високу швидкість приросту фітопланктону. [[Річна продукція]] фітопланктону в найпродуктивніших водах не поступається річній продукції лісів, біомаса яких, віднесена до тієї ж одиниці поверхні, в тисячі разів більша. [[Лугові степи]] дають більший річний приріст біомаси, ніж [[хвойні ліси]]: при середній фітомасі 23 т/га річна продукція їх 10 т/га, а у хвойних лісів при фітомасі 200 т/га річна продукція 6 т/га. Популяції дрібних ссавців, яким притаманна висока швидкість росту і [[розмноження]], при рівній біомасі дають більш високу продукцію, ніж великі ссавці. Таким чином, щоб оцінити значення виду або групи видів для [[кругообіг речовин | кругообігу речовин]] і біологічної продуктивності спільноти чи екосистеми, потрібно знати не тільки біомасу даного компонента, а й відносну швидкість її приросту або час повного відновлення, який коливається у різних організмів від багатьох років (у деревних рослин) до декількох годин або навіть часток години (у бактерій і деяких найпростіших при сприятливих умовах зростання).

 

 

У водному середовищі найбільш висока біомаса великих прикріплених водоростей і донних тварин ([[бентос]]у) на літоралі і в субліторалі морів. Наприклад, біомаса заростей морських водоростей досягає декількох кг/м², на окремих ділянках (на вустричних і мідієвих банках) біомаса донних тварин також велика. Зі збільшенням глибини біомаса бентосу, як і планктону, швидко знижується. На більшій частині площі дна океану середня біомаса бентосу обчислюється десятими і навіть сотими частками г/м². Біомаса фіто- і зоопланктону в малопродуктивних морських водах не перевищує небагатьох десятків мг/м² чи десятих долей г/м². У високопродуктивних районах, що займають, втім, малу частку загальної площі океану, біомаса зоопланктону досягає 10 г/м², а біомаса фітопланктону в періоди максимального його розвитку — 100 г/м² і вище. Озера дуже розрізняються по біомасі планктону і бентосу. В озерах середньої продуктивності біомаса як фіто-, так і зоопланктону зазвичай 1-2 г/м², або кілька десятків г/м². Біомаса зообентосу часто менша від біомаси зоопланктону. У продуктивніших озерах вона сягає 10-30 г/м², тобто 100–300 кг/га. Біомаса риб в озерах середньої і високої продуктивності — близько 75-150 кг/га.

Закономірності географічного розподілу і продукування біомаси інтенсивно вивчаються у зв'язку з вирішенням питань раціонального використання біологічної продуктивності та охорони біосфери Землі.

 

== Ресурси біомаси в Україні ==

{| class="wikitable"