Фаетон: відмінності між версіями

Фаетон, бажаючисумніваючись довестихто своєйого походженнябатько, відспитав у [[Геліос|Геліоса]] чи дійсно він його син. Геліос заприсягнувся, попросивщо утак, ньогоі дозволудав слово виконати будь-яке бажання сина на знак підтвердження своїх слів. Фаетон попросив правити один день сонячною колісницею. [[Геліос]], якийхоч перед тим заприсягався виконатиі проханнявідмовляв Фаетонасина, мусив згодитися.

Побачивши землю далеко внизу та [[Скорпіон (сузір'я)|сузір'я Скорпіона]], Фаетон злякався і не втримав віжки. не втримав безсмертних коней, збився з дороги й віддалився від землі, через що там настали холоди. Тоді він наблизився до землі, яка внаслідок цього мало не згоріла: запалали поля і ліси, рівнини потріскалися, а в містах почалися пожежі.

ПередбачаючиБачачи нещастя, [[Зевс]] ударом блискавки вбиврозбив нерозважливого сміливцяколісницю, тіло якогонерозважливого сміливця впало в річку [[По (річка)|По]] (або [[Ерідан]]). [[Геліади|Сестри Фаетона]] з туги перетворилися на тополі й вільху, а їхні сльози — на [[бурштин]].

Дослідники пояснюють виникнення міфу про Геліоса давнім щорічним обрядом принесення в жертву юнака з царського роду. Жертвопринесення відбувалося в найкоротший день року. Справжній цар розігрував власну смерть і поховання, а жертві давалися всі його титули, почесті і регалії влади. У [[Фракія|Фракії]] його розчленяли жриці в масках коней, в [[Коринф|Коринфі]] — прив'язували до колісниці, запряженої кіньми, та відпускали її в поле, де колісниця тягала юнака, поки той не помирав. Після цього спражній цар повертався<ref>{{Cite book|title = Мифы Древней Греции|last = Грейвс|first = Р.|year = 1992|publisher = Прогресс|location = Москва|pages = 117-118|language = |isbn = }}</ref>.