Жанр: відмінності між версіями

В історії європейської естетичної думки жанр стає спеціальною темою з самого початку її існування. Найвідоміші «роздуми про жанр» — це «Поетика» [[Аристотель|Аристотеля]], присвячена трагедії, і «Наука поезії» [[Горацій|Горація]], присвячена сатирі. І для Аристотеля, і для Горація жанр був сукупністю художніх норм. Антична художня думка, для якої найвищою чеснотою була міра, виробила поняття «доступності для огляду», тобто відповідності читацькому сприйняттю і вимогам смаку. Поет, який добивався «доступності» ву своєму творі, добивався тим самим жанрової правильності. Всі античні думки про жанрову норму стосувалися переважно віршованих жанрів. Прозаїчні жанри не розглядалися в поетиках, оскільки вважалися «негідними», дуже пов'язаними з буденним і діловим мовленням.

епоху пізнього [[середньовіччя]] і [[Ренесанс]]у в 11-16 ст. Поети-[[трубадур]]и (11-13 ст.) відновили систему ліричних жанрів (альба, серенада). Під кінець середньовіччя вперше з'являється поняття «роману». Середньовічний «роман» — твір, написаний на одній з романських мов (а не на латині), в якійякому відбуваються фантастичні події на екзотичному ландшафті. У [[XIV століття|14 ст.]] італійський поет [[Данте Аліґ'єрі]] створює "Божественну комедію" — грандіозний синтез світського жанру епічної поеми і релігійного жанру видіння. У тому ж столітті [[Франческо Петрарка]] канонізує жанр [[сонет]]у («Книга пісень»), а [[Джованні Боккаччо]] канонізує жанр [[новела|новели]] («Декамерон»).