Аріанство: відмінності між версіями

 

Найдовше аріанство протрималося серед [[германські племена|германських племен]]. Християнство у формі аріанства прийняли [[остготи]], [[вестготи]], [[вандали]], [[бургунди]], [[свеви]], [[лангобарди]] та інші племена. В створених ними державах аріанство було панівним, аріанські варварські церкви підкорялися королям, богослужіння велося національними мовами. Підкорене ж римське населення в більшості лишалося православним. [[Франки]] чи не єдині з варварів прийняли християнство в його православному вигляді і часто використовували різницю у віросповіданні з іншими германськими племенами як привід для воєн. Внаслідок зовнішньополітичного розрахунку поступово королі варварських держав відмовлялися від аріанства і переходили до [[Католицизм|католицизму]]. Частину аріанських держав було знищено разом з їхньою церквою візантійцями в часи [[Юстиніан I|Юстиніана]]. Так сталося з королівствами остготів у Італії, вандалів у Північній Африці. Історик А. Кузьмін у своїй книзі «Початок Русі. Таємниці народження російського народу» висунув версію, що раннє християнство на Русі (Північне Причорномор'я, терени сучасної України) носило аріанський характер. Аріанами були княгиня [[Ольга (княгиня)|Ольга]], князі [[Аскольд]] і [[Дір]]. Є припущення, що в імперії гунів також було поширено аріанство.

 

На відміну від [[Несторіанство|несторіанства]], аріанство вважається повністю знищеним в ранньому [[Середньовіччя|Середньовіччі]]. В той же час окремі пізніші [[теолог]]и поверталися до нього. Аріанство відродилося у [[XVI століття|XVI столітті]]. Прихильники аріанства виступали проти семи таїнств, релігійних свят, поклоніння іконам, мощам, дотримання постів. У середньовічній [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] під ім'ям «аріанства» в [[XVII століття|XVII столітті]] широкого поширення набуло [[Социніани|социніанство]]<ref>{{ВТ-ЕСБЕ|Ариане}}</ref>.