Ґабріель Сільніцький: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 7:
У 1667 році:
* посол сейму від королівського війська разом з коронним стражником [[Якуб Потоцький (староста)|Якубом Потоцьким]]
* взяв участь у Підгаєцькій кампанії Яна Собеського, зокрема, обороняв лінію Золотої Липи, у жовтні разом з [[Андрій Потоцький|Анджеєм Потоцьким]] завдав поразки татарам у боях під [[Єзупіль|Єзуполем]]Єзуполем та [[Раковець|Раківцем]]; його загону приписують перемогу над татарами під [[Бережани|Бережанами]]; також після укладення миру з татарами Яном Собським розбив [[чамбул]] грабіжників-татарів біля [[Нараївці]]в<ref>може, теперішня [[Нараївка (Галицький район)]]?</ref> на Покутті.
 
25 квітня 1670 отримав номнінацію на посаду [[сяноцькі каштеляни|сяноцького каштеляна]] (після смерті [[Маріуш Яскульський|Маріуша Яскульського]]), після її анулювання 5 грудня 1670 став [[Чернігівський каштелян|чернігівським каштеляном]]. В листопаді князь [[Дмитро Юрій Вишневецький]] (Сільніцький служив у складі його гусарської корогви поручником після реорганізації війська), який хотів одружитись з сестреницею Яна Собеського [[Теофіла Людвіка Заславська|Теофілією Острозькою-Заславською]], але мав конфлікт з коронним гетьманом, вислав Сільніцького з місією про перепросини.
Рядок 22:
Посідав понад 20 королівщин, головно у Краківському та Руському воєводствах (від 1661 Дубовець у Теребовельському повіті, від 1662 - посідання, з 1667 отримав королівські села [[Пуків]] {{lang-pl|Dubrniow}} у Галицькому повіті у [[дідич]]ну власність).
 
30 травня 1665 любельський воєвода [[Ян Тарло (значення)|Ян Тарло]] «цедував» йому [[Буцнів]]ське староство (у Буцневі значні суми вклав у зміцнення замку) та королівщину [[Лошнів]]. У 1668 році поновив цю «цесію», також переказав інші 13 сіл-королівщин у Теребовельському повіті. У 1670 році «цедував» [[Буцнівське староство]] сину Яну Стефану, у 1666-70 роках сину Миколаю Нікодему відступив села [[Болотня]], Леснівка та {{lang-pl|Slonie}} в Руському воєводстві. Мав також королівщини Мідяків та [[Крупець]] ([[Белзьке воєводство]]). Дідичні маєтки були на Поділлі та в Русьому воєводстві (зокрема, [[Стратин]], для якого отримав привілей на ярмарок і торги від М. Вишневецького 1671 року).
 
=== Сім'я ===