Адамцевич Євген Олександрович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 29:
Нелегким було життя у важкий післявоєнний період адже на схилі літ, не маючи офіційного [[Трудовий стаж|трудового стажу]], залишився без пенсії і, отже, без засобів для існування. Бандуристу доводилося грати на роменському базарі, аби прогодувати сім'ю, в якій росло три доньки. Жив із гри та співу. Але [[радянська влада]] трактувала це як [[жебрацтво]] й постійно переслідувала митця. Були випадки, що його, сліпого, [[Міліція|міліціонери]] вивозили далеко від міста і полишали одного на безлюдді. Траплялося, що й саджали під арешт.
1968-го виступав перед науковцями [[Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України|ІМФЕ АН УРСР]].
Із постанням [[Об'єднання співців-кобзарів]] матеріальне становище його трохи поліпшилося. Оплачувалися виступи на організованих музично-хоровим товариством концертах. Відбулася концертна поїздка до Москви [[зима|взимку]] 1970 року, де Адамцевич виступав разом з іншими кобзарями в різних установах, зокрема і в інституті світової літератури.
|