Вішнушарман: відмінності між версіями

Вішнушармана запросили до королівського двору, де цар пообіцяв йому сотню щедрих нагород, якщо він зможе навчити розуму царевичів.<ref name="ref92yibir">{{Citation | title=Children and Literature | author=Shubha Tiwari | publisher=Atlantic Publishers &amp; Distributors, 2006 | isbn=978-81-269-0583-6 | url=http://books.google.com/books?id=9TtfjO6dezAC | quote=''... In return the king promised to pay a hundred land grants but Vishnu Sharma replied: 'Naham vidyavikrayam shasanshatenapi karomi.' Translated, 'I am not the man to sell good learning for a hundred land grants.' ...''}}</ref> Вішнушарман відмовився від обіцяних нагород, стверджуючи, що не продає знання зпа гроші, але все-таки він взявся за навчання царевичів та пообіцяв, що за шість місяців навчить їх життєйської мудрості.<ref name="ref75qipuv"/><ref name="ref92yibir"/> Вішнушарман знав, що йому ніколи не вдасться наставити цих трьох «студентів», використовуючи традиційні методи. Він застосував більш ортодоксальний метод, а саме, почав розповідати ряд байок про тварин, що наділяли їх мудрістю, якої так прагнув їхній батько. Пристосувавши розповіді, що їх тисячоліттями розповідали в Індії, «Панчатантра» була створена у формі п'яти тантр (книг), що повідомляли царевичам про сутність таких речей, як дипломатія, політика та кирівництво.<ref name="ref75qipuv"/> Ці п'ять книг&nbsp;— «Втрата дружби», «Придбання друзів», «Про війну ворон та сов», «Втрата набутого», «Несподівані діяння»&nbsp;— і стали «Панчатантрою».

 

{{reflist|2}}

[[Категорія:Байкарі]]

[[Категорія:Персоналії III століття до н. е.]]