Народився в [[Київ|Києві]]. Закінчивши [[Друга київська гімназія|Другу київську гімназію]], ([[1898|1898 р.]]) навчався на фізико-математичному факультеті [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]]. За те, що Шпет поширював [[соціал-демократія|соціал-демократичну]] літературу, Шпетайого виключено з університету. У [[1901]] р. навчався далі на історико-філософському факультеті. Закінчивши студії [[1907|1907 р.]], переїхав до [[Москва|Москви]]. Викладав у Народнім університеті Шанявського, на Високих жіночих курсах. У 1912—1913 рр. працював у [[Німеччина|Німеччині]], [[Англія|Англії]], [[Франція|Франції]]. У [[1916|1916 р.]] захистив [[дисертація|дисертацію]] «Історія як проблема логіки». З [[1918|1918 р.]] — [[професор]] [[МДУ|Московського університету]], у [[1923]]—[[1929]] рр. — віце-президент Російської академії художніх наук. Був організатором Інституту психології, Інституту наукової філософії, Кабінету етичної психології. Трудився [[література|літературною]], філософською, [[переклад]]ацькою діяльністю, вільно володів 17 мовами.
Шпет залишив значний науковий доробок. Зокрема, «Нарис з розвитку російської філософії» (1922), «Вступ до етичної психології» ([[1927|1927 р.]]); «Естетичні фрагменти» ([[1923|1923 р.]]) та ін. ЧерезШпета обвинуваченнязвинуватили ув тому, що він створив «цитадель ідеалізму» в академії, тому з [[1927|1927 р.]] р. він не міг брати участі в науковій і громадській діяльності. У [[1935|1935 р.]] його заарештовано, звинувачено у зв'язках із [[нацисти|нацистами]]. Коли завершили слідство, його засудженозасудили до 5 років заслання ій відіслановідіслали в [[Єнісейськ]], згодом на його прохання Шпета переведено до [[Томськ|Томська]]. Заарештовано його [[27 жовтня]] [[1937]] р., засуджено [[9 листопада]] [[1937]] р. за обвинуваченням в участі у вигаданій від НКВД організації [[Союз спасения России|"Союз порятунку Росії"]]. Розстріляно Шпета [[16 листопада]] [[1937]] р.<ref>Книга памяти Томской обл.; http://lists.memo.ru</ref>
