Вікіпедія

Біржа: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Скасовано останнє редагування (93.171.171.174) і відновлено версію 16750773 TeoBot
Рядок 1:
'''Біржа''' ({{lang-de|Börse}}, від пізньолат. ''bursa'' — гаманець) — організований торгівельний майданчик, на якому відбувається [[гуртова торгівля]] [[товар]]ами або [[цінні папери|цінними паперами]] у вигляді стандартизованих біржових угод. На біржі укладаються угоди по біржових товарах, в результаті чого утворюється динаміка [[цін|ціни]] тільки під впливом ринкового попиту та пропозиції, що дає змогу орієнтуватися учасникам ринку та прогнозувати хід торгів в майбутньому.
 
В наш час біржа — [[юридична особа]], що забезпечує регулярне функціонування організованого ринку [[товар]]ів, [[валюта|валют]], [[цінні папери|цінних паперів]], похідних фінансових інструментів. Біржа гарантує виконання угод, кожен член біржі проходить процедуру [[лістинг|лістингу]], де перевіряється повністю всі дані про компанію — від фінансової звітності, до моральних якостей керівника. Все це мінімізує ризики щодо невиконання угод та робить торгівлю на біржі більш зручною та впевненою.
 
Залежно від активів якими торгує біржа, їх поділяють на:
* [[товарна біржа|товарні]]
* [[фондова біржа|фондові]]
* [[валютна біржа|валютні]]
* ф'ючерсні
* універсальні
 
Біржа може мати біржовий склад, що сертифікується і контролюється біржею, і за договором з нею обслуговує процедуру виконання поставки товару за [[Ф'ючерсний контракт|ф'ючерсними контрактами]].
 
== Історія ==
Біржі беруть початок від купецьких сходок в італійських містах 13—14 ст., а пізніше в торговельних містах інших країн Західної Європи. В світовій торгівлі 17 ст. велику роль відіграла [[Амстердамська біржа]], де сформувались основні типи біржових операцій, відомих в сучасних [[Капіталізм|капіталістичних]] країнах. Біржі бувають товарні і фондові. Товарні біржі з розвитком капіталізму стали центром оптової торгівлі, де продаються і купуються масові однорідні товари ([[бавовна]], [[цукор]], [[кава]], [[зерно]], [[метал]], [[каучук]] та ін.) за зразками і [[стандарт]]ами. На товарних біржах зосереджуються [[попит і пропозиція|попит і пропонування]] цих товарів у масштабі даної країни, а іноді і всього світового ринку. Товари на біржі безпосередньо не представлені, і [[угода|угоди]] на їхню доставку укладаються на певний строк і за певну ціну; при цьому продавець розраховує, що ціна на товар до встановленого строку впаде і він матиме різницю в цінах, а покупець розраховує на підвищення ціни. Найбільші товарні біржі — Чикагська (США) і Ліверпульська (Англія).
 
Фондові біржі зосереджують більшу частину купівлі і продажу акцій та облігацій підприємств і [[облігація|облігацій]] [[державна позика|державних позик]]. Діяльність біржі сприяє залученню грошового [[капітал]]у капіталістичного господарства, а можливість продажу акцій і облігацій на фондовій біржі прискорює обіг капіталу і переміщення його з однієї галузі в іншу. На фондовій біржі майже щохвилини реєструються і оголошуються на рухомій стрічці курси, за якими корпорації продають або купують цінні папери. На найбільшій у США Нью-Йоркській фондовій біржі (заснована у [[1792]]) умови угод негайно телеграфують в 472 великі міста США, Канади та інших країн. На фондовій біржі відбувається спекуляція цінними паперами, зв'язана з частим коливанням їхнього курсу. Ці коливання відбивають стан виробництва, ринкову кон'юнктуру і політичні події. В періоди назрівання [[економічна криза|економічних криз]] звичайно спостерігаються кризи і на фондовій біржі, що виявляється в різкому падінні курсів цінних паперів. Великі фондові біржі, крім Нью-Йорка, є в [[Лондон]]і і [[Париж]]і.
 
В Російській імперії, в тому числі в Україні, в [[1914]] році було 82 біржі; найбільші з них — Петербурзька (заснована в [[1703]]), Одеська (1796), Варшавська (1816), Кременчуцька (1834), Московська (1837), Київська (1865), Харківська (1868). Біржова торгівля найбільш розвинулася в пореформений період з розвитком капіталізму. Біржі в Україні, як і більшість їх у Росії, були переважно товарними (єдиною фондовою біржею в Росії була Петербурзька). Певне значення мала торгівля цінними паперами на Московській, Одеській, Київській і Харківській біржах. У Києві найбільше біржових операцій провадилося з цукром і акціями цукрових заводів, в Одесі — з хлібом та іноземною валютою.
 
== Біржі України ==
=== Біржі України в XIX - на початку XX століть ===
 
В Україні біржі виникли в XIX - на початку XX століть.
 
“Товарно-фондовими були Київська, Одеська, Харківська та Львівська біржі<ref>(детальніше див.: Мошенський С. З. Фінансові центри України та ринок цінних паперів індустріальної епохи. – London: Xlibris, 2014. – 453 c. – http://books.google.com.ua/books/about?id=u3gZBgAAQBAJ&redir_esc=y)</ref>
 
На початку XIX ст. на українських землях в складі Російської імперії головними центрами товарно-грошового обігу були [[ярмарки]]. У Європі ще в XVI-XVII ст. на зміну ярмаркам прийшли біржі - організовані та контрольовані державою центри оптової торгівлі.
 
У 1796 році в Одесі була створена перша в Україні біржа, яка обслуговувала головним чином іноземних [[негоціант]]ів і діяла на постійній основі за європейським зразком. 20 липня 1848 р. було затверджено Положення про Біржовий комітет Одеської біржі, а також Статут біржі. Одеська біржіа займаючись торгівлею сільськогосподарською сировиною та промисловими виробами переважно обслуговувала торговий капітал, орієнтований на міжнародну торгівлю. Промисловий капітал довгий час обмежувався торгівлею на ярмарках.
 
Після відміни 19 лютого 1861 р. кріпосного права розпочався новий етап розвитку ринкових відносин в Україні. Протягом 1856-1865 років в Україну було ввезено промислових виробів (машин і інструментів) на 7,5 млн рублів. На цій основі розпочався бурхливий розвиток добувної та обробної промисловості. У сільському господарстві зростала врожайність зернових і технічних культур. Розвивалась кредитна система, що дало можливість підприємцям скористатись позиками для створення нових підприємств. У цих умовах виникла необхідність у постійних ринках сировини, матеріалів, продукції, цінних паперів і валюти, що сприяло розвитку бірж.
 
У 1869 році в Києві була відкрита біржа де відбулися перші торги сільськогосподарською сировиною та продуктами її переробки. Впродовж 1873-1893 років обсяги продажів на Київській біржі зросли з 4 524 тис. до 90 890 тис. рублів. Київська біржа стала основним центром оптової торгівлі цукром. На початку ХХ сторіччя через Київську біржу було продано більше половини цукру, виробленого в Україні, і не менше однієї третини цукру Російської імперії.
 
<!--
Експортні операції з іноземними покупцями здійснювалися з метою вивозу останніми цукру за кордон. У зв'язку з ускладненням міжнародного становища обсяги таких операцій у 1912-1914 роках були зведені до мінімуму. Угоди на переробку цукру давали можливість покупцям закуповувати цукор із метою його переробки на рафінад. Такі операції були пов'язані з додатковими умовами і здійснювалися за фіксованими цінами. Перед Першою світовою війною обсяги таких операцій зменшилися, проте продовжували залишатися достатньо великими.
 
Конвенційні права давали можливість їх власникам вивозити цукор до Західної Європи в рамках міжнародної Брюссельської конвенції. Такі права надавалися щорічно виробникам цукру, проте кожен з них міг перепродати їх охочим узяти участь у міжнародній торгівлі. Найбільша кількість вивезеного цукру за конвенційними правами припала на 1913-1914 роки. Персидські і фінляндські права були необхідними для вивозу цукру в названі країни. Важливо відзначити, що завдяки посередництву Київської біржі до Фінляндії - автономного князівства у складі Російської імперії - перед війною було вивезено 2 774 тис. пудів цукру.
 
Створена в Харкові в 1869 р. біржа також спочатку не привернула до себе уваги торгуючих. Місцеве купецтво майже не збиралося на торги. Мірою зміцнення промисловості до біржі стали звертатися власники переробних підприємств. Харківська біржа спеціалізувалася на продажу худоби. Після оформлення операцій на місцеві бійні приганяли тисячі голів худоби. Частина м'яса залишалася в Харкові, решта вивозилася до великих промислових міст України та Росії. Наприклад, у 1904 року через біржу було продано 160 тис. голів худоби. Поява залізничних вагонів-рефрижераторів сприяла активізації торгівлі м'ясом на Харківській біржі.
 
У січні 1902 року у Харкові відкрилася друга кам'яновугільна та залізорудна біржа. Її створення було обумовлене, з одного боку, швидким промисловим розвитком Харкова, а з іншого, - недостатньою оперативністю підприємств у реалізації своєї продукції. Через цю біржу проходили мільйонні операції із продажу мінерального палива, руди, заліза різних сортаментів. Навіть в особливо несприятливі для економіки царської Росії роки (1905-1907) на біржі було оформлено операцій на продаж вугілля, чавуну та сталі відповідно на 1 230 827, 2 279 177 і 343 000 рублів.
 
Важливу роль відігравали біржі в організації торгівлі збіжжям. Лише на одній Одеській біржі щорічно протягом 1900-1914 років хліба продавали на 65 млн. рублів. У зв'язку зі значним попитом на збіжжя були відкриті Миколаївська (1885 р.), Бердянська (1902 р.), Херсонська та Маріупольська (1905 р.), Кременчуцька (1908) та Єлисаветградська (1910 р.) біржі. Вони виступали центрами внутрішньої й зовнішньої хлібної торгівлі.
 
Усього в Україні на початку ХХ століття працювали 11 бірж. Із них три - Одеська, Київська та Харківська - були товарно-фондовими, інші вісім - товарними. Хоча всі українські біржі знаходилися у підпорядкуванні Ради торгівлі та мануфактури при Міністерстві фінансів Російської імперії, вони, проте, мали автономію в розв'язанні питань торгівельно-промислового характеру. Біржі проводили самостійну політику щодо відбору товарів, представлених на продаж усередині та за межі імперії, оформляли документи на партії вантажів, що підлягають вивозу в інші країни, стягували митні збори за провезення товарів через кордон.
 
Про важливість подібної роботи свідчить такий приклад. У червні 1886 року до Одеського Біржового комітету звернулися члени Російського товариства пароплавства й торгівлі зі скаргою на дії турецької влади. Остання в односторонньому порядку почала вимагати від купців сертифікати про походження товарів, придбаних на Одеській біржі, з візою турецького консула. При цьому сертифікати повинні були засвідчувати кожну одиницю вантажу, а за візу слід було сплачувати 8% від вартості товару. За відсутності подібних сертифікатів із купців у турецьких портах почали стягувати мито у розмірі 30% від вартості товарів. Голова Біржового комітету в доповідній записці на ім'я Одеського градоначальника повідомив, що дії турецьких можновладців є неправомірними. Згідно з рішенням членів комітету, гофмаклерові Одеської біржі С.Г. Бернштейну було доручено видавати по одному сертифікату на весь однорідний вантаж на судні. На підставі статті 2688 XI тому Зведення законів Російської імперії біржовим маклерам було дозволено стягувати за експертизу товарів до 5 руб., якщо партія товару не перевищувала 1000 руб. і не більше 10 руб., коли товар оцінювався дорожче. Канцелярія градоначальника сповістила турецького консула в Одесі про те, що він не має повноважень візувати вантажі, які купуються на місцевій біржі, а турецька влада не має права знову стягувати з купців плату за товари. Таким чином, Біржовий комітет захистив інтереси перевізників і покупців, що доправляли придбані на Одеській біржі товари до Туреччини.
 
При Одеській, Миколаївській та інших біржах, розташованих у портових містах, працювали корабельні маклери, на Київській, двох Харківських і решті інших бірж - диспашери. Вони сприяли покупцям біржових товарів у виборі транспорту для перевезення вантажів, займалися страхуванням вантажів у дорозі, підраховували збитки від аварій, пошкоджень і псування товарів. Підбір кандидатів на такі посади був вельми суворий. Наприклад, у січні 1886 року, на Одеській біржі звільнилося місце корабельного маклера. Купці-судновласники звернулися з проханням до Біржового комітету про прийняття на службу «вільного» штурмана Льва Дубініна. Вони запевнили комітет у тому, що «він протягом багатьох років плавав на суднах, керував ними як корабельник, діяльність його завжди високо цінувалася судновласниками. При його теоретичних пізнаннях він, пан Дубінін, добре знайомий з умовами торгового мореплавства, а знання ним іноземних мов дають йому повну можливість спілкуватися з іноземними шкіперами ... при оцінці збитків від аварій». У справі Л.І. Дубініна є довідка про політичну благонадійність, видана жандармським управлінням м. Одеси, і довідка з поліцейської дільниці про місце проживання.
 
При багатьох біржах України були створені біржові артілі, учасники яких виконували вантажно-розвантажувальні та складські роботи. Так, наприклад, у Статуті Одеської біржової артілі, затвердженому 12 січня 1873 р. Міністерством фінансів, наголошувалося, що вона створена «для проведення робіт з вивантаження та навантаження суден в Одеському порту, доставки товарів від суден до місць їх призначення і від місць складки для навантаження на судна, а також для виконання різних доручень, робіт і караулу товарів або майна при приватних складах і коморах».
 
До Одеської біржової артілі входило до ста чоловік вантажників і охоронців. Кожен із них вносив грошову заставу в сумі 250 рублів. Членами артілі могли бути люди всіх суспільних станів, які не мали ніяких службових обов'язків із найму. Усі, хто вступав до артілі, були зобов'язані підкорятися старшині й виконувати його накази. Без відома старшини ніхто з артілі в робочий час не міг відлучатися або брати роботу на стороні. Кожен член артілі носив на грудях металевий знак «Біржовий артільник м. Одеси», був зобов'язаний поводитися чесно та пристойно. Члени артілі на загальному зборі обирали старшину, який забезпечував їх роботою, для чого знаходився в біржовому приміщенні на зборах купецтва для одержання замовлень і різних доручень. Він розподіляв роботу, здійснював нагляд за виконанням робіт. Писар артілі на кожного її члена заводив розрахункову книжку, куди вписував обсяг робіт, суму заробітку, штрафи. Касир артілі приймав від замовників грошові надходження, видавав робітникам зарплату та премії. Він також отримував від судновласників добровільні пожертви за скорочення терміну простою кораблів під завантаженням або вивантаженням, перераховував на рахунок Одеської біржі необхідні збори, вносив встановлені законом податки до міської казни.
 
За посередництво між торгуючими біржові маклери стягували з продавців і покупців плату. На Одеській біржі, наприклад, діяв такий порядок: а) за товарними операціями маклер отримував 0,5 % від суми товарів з обох сторін; б) за перевідними векселями - 1/8 % з продавця-векселедавця; в) за іншими грошовими оборотами, у тому числі асекураціями (страхування товарів) - 1/8 % від позичальника грошей, продавця кредитних зобов'язань, монет, золота і срібла; г) за наймом будинків, магазинів та іншої нерухомості - 1 % з кожної зі сторін. Із отриманих коштів маклери половину передавали біржі, а також сплачували податки. Продавці та покупці оплачували біржовий збір, який на різних біржах коливався від 1/4 до 1/2% від суми операції.
 
Для дореволюційних бірж було характерне меценатство. Із зароблених коштів вони перераховували досить значні суми на підтримку комерційної освіти, культури та мистецтва. Наприклад, у фінансовому звіті Миколаївської біржі за 1913 рік з одержаних коштів на суму 45 955 руб. 35 коп. перераховано на утримання Миколаївського комерційного училища 11 311 руб. 64 коп., жіночому комерційному училищу виділено 500 руб., Талмуд-торі - 300 руб., громадській бібліотеці - 100 руб., двом школам робітничих артілей - 250 руб., приватним школам - по 150 руб. На Одеській біржі протягом багатьох років у неробочі дні влаштовували бали - звичайні, «маскерадні», новорічні та добродійні. Бали були платними, але це не зупиняло охочих веселитися. -->
 
Біржі в Україні працювали до початку Першої світової війни. Згодом вони були закриті урядом Російської імперії під приводом боротьби з відпливом капіталу за межі імперії.<ref>http://www.info-library.com.ua/books-text-10870.html</ref>
 
=== Біржі України на початку XXI століття ===
Нині в Україні знову відроджені ринкові відносини між суб'єктами господарювання, внаслідок чого біржі отримали нове життя. Проте сучасні українські товарні, товарно-сировинні й агропромислові біржі так і не перетворилися на провідні центри ринкового обміну. Тому вони не відіграють належної ролі як у внутрішній, так і в зовнішній оптовій торгівлі.
 
На 1 жовтня 2010 року в Україні зареєстровано 550 бірж. Практичну діяльність здійснювали 345 бірж, серед них універсальних, товарно-сировинних і товарних&nbsp;— 294 біржі, нерухомості та агропромислових&nbsp;— по 17, фондових бірж та їх філій&nbsp;— 15, а також по одній валютній та спеціалізованій біржі.<ref>http://www.info-library.com.ua/books-text-10870.html</ref>
 
За результатами діяльності 9 місяців 2010 року (дані Держкомстатистики станом на 1 жовтня 2010 року <ref>[http://www.ukrstat.gov.ua/express/expr2010/expres_2010.html Експрес-випуск Держкомстату], [http://www.ukrstat.gov.ua/express/expr2010/11_10/287.zip № 287 від 30.11.2010 р.]</ref>) першу п'ятірку за обсягом укладених угод складали такі біржі:
 
{| class="standard"
|+
! |№
! |Біржа
! |Обсяг угод,млн.[[₴]]
! |Обсяг угод,% від загальнодержавного обсягу
! |К-сть угод,тис.
! |Середня вартість, тис.[[₴]]
|-----
|1
| «[[Фондова біржа ПФТС|ПФТС]]»
| 43 607,7
| 36,0
| 233,5
| 186,7
|-----
|2
| «[[Українська біржа]]»
| 24 186,0
| 19,9
| 134,9
| 17,9
|-----
|3
| [[Фондова біржа "Перспектива"|Перспектива]]
| 16 712,1
| 13,8
| 24,2
| 691,6
|-----
|4
| [[Українська універсальна біржа]]
| 9 492,3
| 7,8
| 1,7
| 5 711,4
|-----
|5
| [[Українська міжбанківська валютна біржа]]
| 5 973,8
| 4,9
| 1,5
| 4 025,5
|-----
|+
|}
 
 
За результатами діяльності 9 місяців 2012 року (дані Держкомстатистики станом на 1 жовтня 2011 року <ref>http://www.ukrstat.gov.ua/express/expr2012/expres_2012.html</ref>) лідерами за обсягом укладених угод на товарному біржовому ринку стали такі біржі:
 
{| class="standard"
|+
! |№
! |Біржа
! |Обсяг угод,млн.[[₴]]
! |Обсяг угод,% від загальнодержавного обсягу
! |К-сть угод,тис.
! |Середня вартість, тис.[[₴]]
|-----
|1
| [[Аграрна біржа]]
| 77 095,1
| 90,1
| 10 894
| 7 076,8
|-----
|2
| [[Товарна біржа "Перша незалежна біржа"]]
| 4 654,0
| 5,4
| 933
| 4988,3
|+
|}
 
== Види біржових угод і операцій ==
На ринку реального товару:
* [[Спот]]
* [[Форвардний контракт|Форвард]]
На строковому ринку:
* [[Ф’ючерс]]
* [[Опціон]]
* [[Своп]]
* [[Довга позиція]] (купівля фінансового інструменту&nbsp;— акції, облігації, валюти, ф'ючерси, опціони тощо&nbsp;— у розрахунку на зростання його вартості)
* [[Короткий продаж]] (продаж без покриття, тобто беруться в борг цінні папери і продаються з розрахунку на падіння їх вартості, передбачається викуп подешевшав активу та повернення кредитору)
 
== Джерела ==
* {{УРЕ}}
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Див. також ==
 
* [[Українська біржа]]
* [[Фондова біржа ПФТС]]
* [[Аграрна біржа]]
* [[Учасники біржової торгівлі]]
 
== Посилання ==
{{Вікіцитати1}}
{{commonscat|Stock exchanges}}
* [http://www.ukrse.kiev.ua/ Українська фондова біржа]
* [http://www.ux.ua/ Українська біржа]
* [http://www.pfts.com/ Фондова біржа "ПФТС"]
* [http://www.agrex.gov.ua/ державна Аграрна біржа]
* [http://www.birga.com.ua/ Українська Інтернет Біржа]
* [http://www.uame.com.ua/ Українська аграрна біржа]
* [http://www.fixygen.ua Огляд бірж та фондового ринку України]
{{Економіка і фінанси}}
 
[[Категорія:Фінанси]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Біржа