Орбіта Землі: відмінності між версіями

'''Орбі́та Землі́'''&nbsp;— траєкторія руху [[Земля|Землі]] навколо [[Сонце|Сонця]] на середній відстані близько 150 мільйонів кілометрів ({{formatnum:152098232}} км у [[афелій|афелії]], {{formatnum:147098290}} км у [[перигелій|перигелії]]). [[Орбіта]] є [[еліпс|еліптичною]]ом, в одному з фокусів якоїякого розташована [[материнська зоря]]&nbsp;— [[Сонце]]. Один повний оберт Землі навколо Сонця, так званий [[сидеричний рік]], триває {{nobr|365,256363 [[доба|діб]]}}<ref>Під добою розуміється один оберт Землі навколо власної осі щодо далеких зірок.</ref>. Внаслідок даногоцього руху, Сонце для земного спостерігача зміщується на схід приблизно на 1° або два своїх діаметри щодоби. Уявна лінія яку окреслює Сонце на [[небесна сфера|небесній сфері]] називається [[екліптика|екліптикою]]. Середня швидкість руху планети навколо світила становить 108&nbsp;тисяч&nbsp;кілометрів за годину або {{nobr|30 км/с}} (в афелії швидкість руху Землі зменшується до {{nobr|29,3 км/с}}, у перигелії зростає до {{nobr|30,3 км/с}}),. такимТаким чином, за сім хвилин Земля переміщається на один свій діаметр (близько 12&nbsp;750&nbsp;км).

Значна частина стародавніх вчених дотримувалася так званої [[Геоцентризм|геоцентричної системи]], в якій Земля є центром [[Всесвіт]]у, і навколо неї обертаються всі [[небесне тіло|небесні тіла]].

Вперше ідею, що Земля рухається орбітою навколо Сонця, так званий [[геліоцентризм]], висловив [[древня Греція|древньогрецький]] [[астроном]] [[Аристарх Самоський]] у [[III ст. до н. е.]] ВінСпостерігаючи припустив щоза [[Місяцьмісячне (супутник)затемнення|Місяць]]місячним не світить самостійно, а лише відбиває світло [[Сонце|Сонця]]. Спостерігаючи [[місячне затемненнязатемненням]], він дійшов дозробив висновкувисновок, що діаметр Сонця більший за діаметр нашої планети у двадцять разів (насправді в 109 разів). Отримавши такі розміри, він вирішив, що було б дивним якби більше Сонце оберталося навколо меншої Землі, а не навпаки.<ref name="Sphere">{{cite book| first=Владимир Евгениевич | last=Жаров | year=2002 | title='''Сферическая астрономия''' |trans_title=Сферична астрономія |url= http://www.astronet.ru/db/msg/1190817/index.html | publisher= | isbn=5-85099-168-9| chapter= Розділ 1.2. Краткий исторический обзор | language=рос.}}</ref>

Ідея геліоцентризму висловлена ним у праці «Про величини і відстані Сонця і Місяця» не набула розповсюдження. Одним із контраргументів за часів [[античність|античності]] була відсутність [[паралакс]]у зірок. Адже якщо Земля обертається навколо такого далекого Сонця, то кути між зорями мають суттєво змінюватися в залежності від місця спостерігача на орбіті. Також теорія геліоцентризму не могла передбачити точно рух планет з достатньою точністю. Вважалося, що всі орбіти є коловими, а це суперечило спостереженням. У теорії геоцентризму подібну проблему вирішували сферами, що рухаються навколо сфер. Впродовж тисячоліть ці аргументи та авторитет [[Птолемей|Птолемея]], [[Платон]]а й [[Арістотель|Арістотеля]] не давали розвинутися ідеї геліоцентризму. Ці ж аргументи наводили і в часи [[Коперник]]а.

Ці ж аргументи наводили і в часи [[Коперник]]а. Завдяки йогопраці праціКоперника «Про обертання небесних сфер» ({{lang-la|De revolutionibus orbium coelestium}}), виданої у [[1534]] році, теорія геліоцентризму відродилася знову. В астрономії почала утверджуватися думка, що Земля рухається по орбіті навколо Сонця.

Проте він вважав, що всі [[планета|планети]] обертаються навколо [[Сонце|Сонця]], а саме світило обертається навколо [[Земля|Землі]]<ref name="Sphere"></ref>. За його розрахунками ця відстань становила 8&nbsp;млн&nbsp;км (8{{E|9}}&nbsp;метрів). Пізніше його учень [[Йоган Кеплер]] отримав для відстані до Сонця значення 25&nbsp;млн&nbsp;км (2.5{{E|10}}&nbsp;метрів). Кеплер був прихильником [[геліоцентризм]]у і, таким чином, з відстані до Сонця він отримав для протяжності земної орбіти значення 157&nbsp;млн&nbsp;км (1.57{{E|11}}&nbsp;метрів). Ці дані були в шість разів меншими за реальні, але це були перші спроби обчислити науковими методами відстань до Сонця.<ref name=BDL>{{cite web/uk | url=http://neo.jpl.nasa.gov/glossary/au.html | назва=Глосарій: Astronomical unit (AU) | праця=База даних астрономічних об'єктів |видавець= при [[NASA]] | мова={{ref-en}} | дата-доступу=2011-11-10}}</ref>

В [[Європа|європейській]] науковій думці, попри зміщення Землі з центру світу, продовжувала панувати думка про ідеальні кола, які описують планети навколо Сонця. Проте у [[1609]] році Кеплер в праці «Нова астрономія» ({{lang-la|Astronomia nova}}) підсумував багаторічні власні спостереження за [[Марс (планета)|Марсом]] та спостереження Браге і зробив висновок про те, що Марс рухається [[еліпс|еліптичною]] орбітою, в одному з фокусів якої є Сонце. Сам Кеплер думку про еліптичність орбіти висловлював лише щодо Марсу і не розповсюджував щодо Землі. ПротеАле думка щодо еліптичності земної орбіти вже витала в повітрі.