Совоподібні: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м →‎Посилання: шаблон
м стильові правлення
Рядок 88:
Вражає ненажерливість сов. Так, Е. П. Спангенберг здобував в полезахисних насадженнях [[сова болотяна|болотяних сов]], в шлунках яких знаходив по десять і більше полівок. Є відомості й про сипуху, що з'їла за ніч п'ятнадцять мишей.
 
Потреба в кормі у різних видів сов, ймовірно, неоднакова. Так, молодий самець [[сова біла|білої сови]], що містився в неволі канадським орнітологом Джоном Сиденстікером, не худнув, споживаючи щодня їжу в кількості, рівній 8,6 відсотка від ваги свого тіла (вага сови становила 1518 грамів). Цей же птах міг з'їсти і до 10 відсотків корму. В природі ж полярна сова поїдає корму ще більше — звичайно 11—1911–19 відсотків від власної ваги. Не менше поглинають корму й інші сови. [[сова бородата|Бородата сова]] і [[пугач]] щодня повинні з'їдати тваринної їжі в кількості близькодо 7 відсотків від ваги власного тіла.
 
Відразу заковтнути велику кількість їжі сови не можуть, оскільки у них відсутнє [[воло (анатомія)|воло]]. Можливо, з цією особливістю будови стравоходу (у денних хижих птахів, наприклад, воло є) у сов і пов'язане одне з найцікавіших явищ в їхній поведінці — запасання їжі. Явище це поки що вивчено недостатньо. М. А. Мензбир описав випадок, коли [[сова вухата|вухата сова]] ховала недоїдену частину здобичі, зариваючи її в листя, і пізніше прилітала до цього сховища. У книзі «Супутник слідопита» А. Н. Формозов наводить дані спостереження за [[пугач]]ем, який повертався до убитого ним зайця до тих пір, поки на місці полювання не залишився лише втоптаний сніг з плямочкою крові та декілька клаптиків шерсті. Проте повернення до здобичі — це ще не запасання корму в повному розумінні. Така поведінка швидше говорить про наявність пам'яті у птахів. Сови ж роблять і справжні запаси, розраховані на використовування в майбутньому. Запасання їжі є характерним для дрібних видів, наприклад для [[сичик-горобець|сичика-горобця]]. Ця крихітна сова влаштовує цілі склади провізії. Мабуть, рекордний запас був знайдений Р. Н. Лихачевим в Тульській області взимку 1951 року. Тут в дуплі великого строкатого дятла були знайдені 81 руда полівка, 3 звичайні полівки і 2 малі бурозубки загальною вагою 1396 грамів! Сичики роблять запаси лише з осені і до кінця січня — лютого, як правило, вже майже повністю їх використовують.
Рядок 108:
Цікаво, що пташенята багатьох сов відригують погадки лише в пізньому віці і роблять це далеко не регулярно. Ріхард Кларк, що порівнював погадки денних хижих птахів і сов, вказував, що в погадках дорослої сови, наприклад болотяної, кістки складають близько 44 відсотків (суха вага), а польового луня — рідко понад 17 відсотків. При цьому в погадках луня кістки навіть дрібних гризунів виявляються значно роздробленішими, ніж в погадках сови. От чому погадки у сов на дотик завжди щільніші, ніж у денних хижаків.
 
В живленні денних і нічних птахів багато загального. Дійсно, як ті, так і інші нерідко спеціалізуються на добуванні дрібних [[ссавці]]в, зокрема [[гризуни|гризунів]]. В обох групах знаходяться також види, які часом вважають за краще полювати на дрібних [[птахи|птахів]], і комахоїдні види. Нарешті, є і види, що харчуються рибою. Правда, серед сов їх всього чотири і всі вони належать до одного роду — рибних сов. Серед сов немає лише видів, що регулярно годуються [[плазуни|плазунами]]. І це зрозуміло — більшість ящірок і змій, принаймні в помірних широтах, активніактивна переважно в денний час, що утрудняє совам зустріч з ними. Немає серед сов і вузькоспеціалізованих падалеїдів, а також рослиноїдних видів. Основним об'єктом полювання для двох третин всіх відомих видів сов є гризуни. Біля чверті видів до складу своєї їжі регулярно включають павуків і крупних комах — бражників, совок, жуків і прямокрилих. Комахоїдність характерна для сов дрібної і середньої величини.
 
Значно рідше сови харчуються [[падло]]м. Зовсім рідко і лише окремі особи сов харчуються рослинною їжею. Радянський еколог [[Кожанчиков Ігор Васильович|І. В. Кожанчиков]], зіставляючи багатоїдність тварин і мінливість середовища, вказував, що при будь-якому ступені багатоїдності особини зберігають певну харчову спеціалізацію. Це проявляється перш за все в переважному поїданні улюбленого для даного виду тваринного корму. Часом багатоїдність стає вимушеною. Вона дозволяє виду пережити несприятливі кормові умови. Зміна чисельності і доступності жертв за сезонами також приводить до багатоїдності. Звідси зрозуміло, чому більшість сов, що ведуть осілий спосіб життя, у принципі — багатоїдні хижаки.
Рядок 122:
З наземних хижаків найбільшу небезпеку совам заподіюють лісова і [[куниця кам'яна|кам'яна куниці]]. Вони ловлять на гніздах самиць волохатих сичів, знищують їх кладки, пожирають пташенят. В результаті в багатьох районах Європи опинилося порушеним природне співвідношення статей у цих птахів. Так, в Швабській юрі (ФРН), де в лісових відрогах чисельність куниці достатньо велика і стабільна, як показали дослідження Клауса Кеніга, проведені в 1965—1969 роках, на одну самицю волохатого сича доводиться не менше трьох-чотирьох самців. Для сов, що ведуть парний спосіб життя, таке положення, безперечно, неприродне.
 
Однак більшість сов знищуютьсязнищується людьми.
 
Багато сов гине в нічний час на автострадах. Засліплених світлом птахів збивають автомашини. Частіше за все від цього страждає болотяна сова, що охоче сідає на асфальт для відпочинку.
Рядок 197:
 
{{Птахи}}
{{Вікіфікувати|дата=Вересень 2008}}
 
[[Категорія:Совоподібні|*]]