Скіфія: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 96:
Поразка Зопіріона й знищення 30-ти тисячної армії скіфами залишило Македонію беззахистною. Й припущення, що Олександр повністю проігнорував цей факт, — щонайменьше дивні. Активна ж дипломатична діяльність у цьому напрямку цілком логічна. В разі скіфської навали на Македонію, всі здобутки Олександра у Середній Азії було б втрачено (щодо припущення такої можливості — наказ від Олександра Пенді/Берді щоби скіфи «''…не переходили межу своєї країни — річку Танаїс.''»<ref>{{ref-ru}} [http://militera.lib.ru/h/rufus/06.html Руф К. К. История Александра Македонского. — М.: Издательство МГУ, 1993., VII, 6, 12.] {{lang-la|[http://www.thelatinlibrary.com/curtius/curtius7.shtml QVINTVS CVRTIVS RVFVS. HISTORIARUM ALEXANDRI MAGNI LIBRI QUI SUPERSUNT. VII, 6, 12.]}}</ref> наймовірніше стосується не Танаїсу, а саме Дунаю). Отже, для повної впевненості у небажанні скіфів вести війну з Македонією було відправлено посланця й, можливо, спровоковано антискіфський демарш Перісада І у проміжку 330–328 рр. до н. е.([[Демосфен]], XXXIV. «Проти Форміона о позиці»)<ref>{{ref-ru}}Латышев В. В. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Вестник древней истории. 1947–1949.</ref>
Останньою відомою подією у скіфо-македонських відносинах була спроба скіфів повернути під контроль поліси [[Добруджа|Добруджи]] у 313 р. до н. е., яка закінчилася поразкою від [[Лісімах]]а під Калатісом після зради фракійців (Діодор, Бібліотека (ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗ), XIX). З того часу відомостей про будь-які відносини Скіфії та Македонії немає.
== Савромато-скіфська війна. Занепад Європейської Скіфії ==
|