Скіфія: відмінності між версіями

Поразка Зопіріона й знищення 30-ти тисячної армії скіфами залишило Македонію беззахистною. Й припущення, що Олександр повністю проігнорував цей факт,&nbsp;— щонайменьше дивні. Активна ж дипломатична діяльність у цьому напрямку цілком логічна. В разі скіфської навали на Македонію, всі здобутки Олександра у Середній Азії було б втрачено (щодо припущення такої можливості&nbsp;— наказ від Олександра Пенді/Берді щоби скіфи «''…не переходили межу своєї країни&nbsp;— річку Танаїс.''»<ref>{{ref-ru}} [http://militera.lib.ru/h/rufus/06.html Руф К.&nbsp;К.&nbsp;История Александра Македонского.&nbsp;— М.: Издательство МГУ, 1993., VII, 6, 12.] {{lang-la|[http://www.thelatinlibrary.com/curtius/curtius7.shtml QVINTVS CVRTIVS RVFVS. HISTORIARUM ALEXANDRI MAGNI LIBRI QUI SUPERSUNT. VII, 6, 12.]}}</ref> наймовірніше стосується не Танаїсу, а саме Дунаю). Отже, для повної впевненості у небажанні скіфів вести війну з Македонією було відправлено посланця й, можливо, спровоковано антискіфський демарш Перісада І у проміжку 330–328&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.([[Демосфен]], XXXIV. «Проти Форміона о позиці»)<ref>{{ref-ru}}Латышев В.&nbsp;В.&nbsp;Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Вестник древней истории. 1947–1949.</ref>

 

 

== Савромато-скіфська війна. Занепад Європейської Скіфії ==