Скіфія: відмінності між версіями

Черговий етап скіфо-македонських взаємин, відображений у Арріана (IV.1; IV.15), є найбільш суперечливим. Отже, Арріан робить декілька повідомлень щодо посольств європейських скіфів у 328&nbsp;р. до н.&nbsp;е. до [[Олександр Македонський|Олександра]] спочатку у [[Середня Азія|Середню Азію]], згодом до [[Вавілон]]у. Наразі превалює думка, що Арріан плутав європейських скіфів з різними кочовиками Азії, і ця плутанина виникала з хибних уявлень тогочасної географії (плутанина щодо двох річок&nbsp;— [[Танаїс (річка)|Танаїсу]], що розмежовує Європу та Азію, та Танаїсу у Середній Азії).<ref>{{ref-ru}}[http://www.centant.puspbu.ru/sno/publ/Sch3.htm Д.&nbsp;А.&nbsp;Щеглов «Европейские скифы», противники Александра Великого: проблема этнической принадлежности ]</ref> Але Арріан окремо звертає увагу на те, що є дві ріки Танаїс: ''«ІІІ. 30. (7) …Витоки цього Танаїса, який місцеві варвари називають ще, за словами Арістобула, Орксантом, знаходяться теж на горі Кавказ; впадає і ця річка в гирканське море. (8) Повинен бути ще інший Танаїс, про який історик Геродот пише, що це восьма річка у скіфів: вона випливає з великого озера, а впадає в озеро ще більше; називається воно Меотійським. Деякі кажуть, що цей Танаїс є кордоном між Європою та Азією; (9) на їхню думку, Меотійське озеро виходить із глибини Евксінского моря, і в це озеро і впадає Танаїс, що розділяє Азію та Європу …»''. Курций Руф, описуючи ці події пише прямо:''«… приїхав до нього Берда, посланий ним свого часу до скіфів, які живуть за Боспором. Він прибув з послами цього народу …»''.<ref>{{ref-ru}} [http://militera.lib.ru/h/rufus/06.html Руф К.&nbsp;К.&nbsp;История Александра Македонского.&nbsp;— М.: Издательство МГУ, 1993., VIII, 1, 7.] {{lang-la|[http://www.thelatinlibrary.com/curtius/curtius8.shtml QVINTVS CVRTIVS RVFVS. HISTORIARUM ALEXANDRI MAGNI LIBRI QUI SUPERSUNT. VIII, 1, 7.]}}</ref> Повідомлення Арріана щодо згаданої вище смерті царя європейських скіфів та переходу влади до його брата (IV.15) близько 328&nbsp;р. до н.&nbsp;е. можна повязати з повідомленням [[Демосфен]]а щодо скіфо-боспорської війни (XXXIV. «Проти Форміона о позиці»)<ref>{{ref-ru}}Латышев В.&nbsp;В.&nbsp;Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Вестник древней истории. 1947–1949.</ref>, яка за таких умов могла мати місце. Зрозуміло, що ці два повідомлення повязуються лише гіпотетично.

Поразка Зопіріона й знищення 30-ти тисячної армії скіфами залишило Македонію беззахистною. Й припущення, що Олександр повністю проігнорував цей факт,&nbsp;— щонайменьше дивні. ІАктивна навпаки, активнаж дипломатична діяльність у цьому напрямку цілком логічна. В разі скіфської навали на Македонію, всі здобутки Олександра у Середній Азії було б втрачено (щодо припущення такої можливості&nbsp;— наказ від Олександра Пенді/Берді щоби скіфи «…не переходили межу своєї країни&nbsp;— річку Танаїс.»<ref>{{ref-ru}} [http://militera.lib.ru/h/rufus/06.html Руф К.&nbsp;К.&nbsp;История Александра Македонского.&nbsp;— М.: Издательство МГУ, 1993., VII, 6, 12.] {{lang-la|[http://www.thelatinlibrary.com/curtius/curtius7.shtml QVINTVS CVRTIVS RVFVS. HISTORIARUM ALEXANDRI MAGNI LIBRI QUI SUPERSUNT. VII, 6, 12.]}}</ref>) наймовірніше стосується не Танаїсу, а саме Дунаю. Отже, Длядля повної впевненості у небажанні скіфів вести війну з Македонією й було відправлено посланця й, можливо, спровоковано антискіфський демарш Перісада І у проміжку 330–328&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.([[Демосфен]], XXXIV. «Проти Форміона о позиці»)<ref>{{ref-ru}}Латышев В.&nbsp;В.&nbsp;Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. Вестник древней истории. 1947–1949.</ref>