Атаманчук Василь Іванович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 28:
== Життєпис ==
Народився [[13 березня]] [[1901]] у селі [[Сихів (село)|Сихів]] (тепер [[Стрийський район]] [[Львівська область]]).
У 1914 році закінчив 4 класи Стрийської гімназії. Протягом 1916 - 1918 навчався у вчительській семінарії у Львові.
З кінця 1918 вояк УГА, помічник командира батареї. Учасник боїв у Львові та «Чортківської офензиви». Двічі втікав з польського полону.
Член [[УВО]] з часу створення організації. 7 жовтня 1922 арештований у справі Стрийської боївки УВО.
Входив до «[[Летюча Бригада УВО|Летючої бригади]]» — спеціального підрозділу, створеного у складі групи спеціально підготовлених і законспірованих бойовиків для здобуття грошових коштів шляхом вчинення ексів (''експропріаційних актів — нападів на державні установи із метою заволодіння коштами, які в умовах польської окупації вважалися українським національним здобутком і тому повинні бути повернені на благо української нації'').<ref>З.Книш «На повні вітрила! (Українська Військова Організація в 1924–1926 роках)», Торонто: «Срібна Сурма», 1970 р.</ref>.
Учасник нападу на Головну пошту у Львові.
На початку квітня 1927 заарештований поліцією при спробі перетину кордону до Чехо-Словаччини. У березні 1928 помилково засуджений за вбивство шкільного куратора Собінського до смертної кари. Найвищий Суд Польщі 19 жовтня 1928 року вирок скасував і призначив новий суд. Засуджений на 10 років, з яких відсидів 8,5. Вийшов на волю 25 липня 1935.
Одружився з уродженкою міста Долина Оленою Грицей і переїхав до дружини. Повторно був ув'язнений польською владою на початку 1939. Перебував в ув'язненні і в німецькій в'язниці у 1941.
Після війни працював на керівних посадах у лісовій промисловості.
Помер 20 вересня 1962 року від інфаркту, спричиненого постійним тиском місцевого КДБ.
Похований на цвинтарі міста Долини.
== Примітки ==
| |||