Білоцвіт весняний: відмінності між версіями

|ipni = 64496-1

}}

[[Файл:Hazard T.svg|30px||Giftig]][[Файл:Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg|link=Лікарська рослина|35px]]'''Білоцві́́т весня́ний''' ({{lang-la|Leucojum vernum L.}})&nbsp;— [[геофіт]], багаторічна [[Цибулина|цибулинна]] [[рослина]] родини [[амарилісові]], роду [[білоцвіт]]. Декоративний ранньовесняний [[ефемероїд]] білоцвіт весняний&nbsp;— рідкісний вид [[флора України|флори України]], внесений до [[Червона книга України|Червоної книги України]]<ref>Червона Книга України : Рослинний світ / за редакцією Я.&nbsp;П.&nbsp;Дідуха.&nbsp;— Київ : Глобалконсалтинг, 2009.&nbsp;— 912 с.</ref>.

 

== [[Фітонім]] ==

 

Місцеві назви білоцвіту весняного: '''растик''' ([[Стрийський район]] [[Львівська область]]), '''цибулька''' ([[Рогатинський район]] [[Івано-Франківська область]]), '''кликоцей''' ([[Коломийський район]] [[Івано-Франківська область]]), '''козібородка''' ([[Закарпатська область]]).

== Географічне поширення ==

'''[[Світ]]'''

Білоцвіт весняний&nbsp;— середньоєвропейський переважно гірський вид, [[ареал]] якого охоплює простір від [[Англія|Південної Англії]](північна межа) до [[Середземне море|Середземного моря]] ([[26-а паралель північної широти|26°пн.ш.]]- південна межа) і з заходу на схід: від регіону [[Шампань-Арденни]] (Східна [[Франція]]) до [[Карпати|Карпат]] і [[Західна Україна|Західної України]]<ref>Мельник В.&nbsp;І.&nbsp;Популяції leucoum vernum l. (Amaryllidaceae) на східній межі ареалу / В.&nbsp;І.&nbsp;Мельник, В.&nbsp;М.&nbsp;Баточенко, С.&nbsp;Я.&nbsp;Діденко // Наукові записки НаУКМА.&nbsp;— 2010.&nbsp;— Т. 106: Біологія та екологія.&nbsp;— С. 45-51</ref>. У [[Великобританія|Великобританії]] та на [[Піренейський півострів|Піренейському півострові]] білоцвіт весняний зростає як здичавілий. [[Екологічна диз'юнкція|Диз'юнкція]] в районі [[Тисо-Дунайська низовина|Панонської рівнини]] розділяє ареал білоцвіту весняного на дві частини&nbsp;— західну, яка охоплює Північні [[Апенніни]], [[Балкани]], [[Альпи]], [[Судети]] та прилеглі до них [[рівнина|рівнини]] [[Центральна Європа|Центральної Європи]] ([[Словенія]], Північна [[Хорватія]], Північна [[Сербія]], Північна [[Італія]], [[Австрія]], [[Швейцарія]], Східна Франція, [[Бельгія]], [[Німеччина]], [[Чехія]], Західна [[Польща]]), та східну&nbsp;— Карпати та суміжні території [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]] і [[Трансильванське плато|Трансильванського плато]] (Східна Польща, Східна [[Словаччина]], Західна Україна, [[Румунія]]).

Білоцвіт весняний культивується у [[парк]]ах та [[сад]]ах багатьох країн [[Європа|Європи]] та світу, зокрема, у [[Нідерланди|Нідерландах]], [[Данія|Данії]], [[Швеція|Швеції]]; у [[Росія|Російській Федерації]] розповсюджений у культурі в Європейській та Азійській частинах до [[тайга|тайги]]<ref>Головкин Б. Н. и др. Декоративные растения СССР.&nbsp;— Москва : Мысль.&nbsp;— 1983.&nbsp;— С. 63—64.</ref>; у [[США]] культивується у [[штат]]і [[Флорида]]<ref>[http://plants.usda.gov/java/nameSearch?keywordquery=Leucojum+vernum&mode=sciname&submit.x=0&submit.y=0 United States Department of Agriculture Natural Resources Conservation Service].</ref>

 

'''[[Україна]]'''

Ареал суцільного поширення білоцвіту весняного в Україні охоплює південні частини Львівської та Івано-Франківської областей, східну частину [[Чернівецька область|Чернівецької області]] та більшість території Закарпатської області за винятком крайнього Півдня. Північна та східна межа суцільного поширення білоцвіту весняного в Україні збігається з підніжжям Карпатської гірської системи в [[Прикарпаття|Прикарпатті]] та проходить приблизно по лінії населених пунктів [[Мостиська]]-[[Миколаїв]]-[[Трускавець]]-[[Надвірна]]-[[Коломия]]-[[Сторожинець]]-[[Чернівці]]<ref>Мельник В.&nbsp;І.&nbsp;Популяції leucoum vernum l. (Amaryllidaceae) на східній межі ареалу / В.&nbsp;І.&nbsp;Мельник, В.&nbsp;М.&nbsp;Баточенко, С.&nbsp;Я.&nbsp;Діденко // Наукові записки НаУКМА.&nbsp;— 2010.&nbsp;— Т. 106: Біологія та екологія.&nbsp;— С. 45-51 </ref>.

 

 

== Місцезростання ==

Білоцвіт весняний відзначається широкою екологоценотичною [[амплітуда|амплітудою]] місцезростань. В Альпах він зростає на помірно зволожених та достатньо зволожених багатих на [[кальцій]] [[ґрунт]]ах у [[Груд|дубових]] та [[бук]]ових [[ліс]]ах і на [[Лука (рослинність)|луках]]<ref>Ellenberg H. Vegetation Mitteleuropas mit den Alpen in ökologisher Sicht. / H. Ellenberg.&nbsp;— Stuttgart : Ulmer, 1986.&nbsp;— 490 s.</ref>

На Балканах його місцезростання пристосовані до [[Мезофіли|мезофільних]] [[листяні ліси|листяних]], переважно букових лісів, до [[чагарник]]ових заростей та вологих луків із багатими на [[гумус]] ґрунтами. У Карпатах в межах Польщі білоцвіт весняний зростає в листяних лісах союзів Fagion (букових) та Alno-Padion ([[Вільха|вільхових]]) і зрідка на луках. У рівнинних місцезростаннях у Польщі білоцвіт весняний пристосований переважно до рідколісь союзу Alno-Padion та вологих луків союзу Calthion<ref>Atlas rozmieszczenia roślin naczyniowych chronionych w Polsce

=== [[Таксономія]] ===

=== [[Морфологія]] ===

[[Оцвітина]] до 3 см завдовжки, широкодзвоникувата, з 6-роздільними білими листочками, з жовтою або зеленою плямою біля верхівки кожного з них. Головне призначення плями&nbsp;— показувати запилювачам шлях до [[нектар]]у. Основна нектароносна тканина міститься на дні квітки. [[Тичинка|Тичинки]] з білими нитками і яскраво-жовтими [[пиляк]]ами. [[Плід]]&nbsp;— м'ясиста коробочка.

 

=== [[Онтогенез]] ===

В онтогенезі білоцвіту весняного виділяються [[Вікова структура популяції|4 періоди]] та 7 вікових станів<ref>Шумська Н.&nbsp;В.&nbsp;Онтогенез та вікова структура популяцій Leucojum vernum L. (Amaryllidaceae) / Н.&nbsp;В.&nbsp;Шумська // Український ботанічний журнал.&nbsp;— 1992.&nbsp;— Т. 49, №&nbsp;2. — С. 44-50.</ref>,<ref>Шумська Н.&nbsp;В.&nbsp;Біолого-морфологічні особливості Leucojum vernum L. в Карпатах: автореф. дисертації канд. біол. наук: спеціальність 03.00.05&nbsp;— ботаніка / Н.&nbsp;В.&nbsp;Шумська&nbsp;— К.,1992.&nbsp;— 19 с.</ref>.

'''І. [[Латентний період]]'''. ''s''m&nbsp;— може тривати до двох років. Пізніше здатність до проростання [[насіння]] втрачається.

 

 

v&nbsp;— віргінільні рослини. На цьому етапі у білоцвіту весняного збільшується кількість зелених листків до п'яти. Тривалість цієї стадії від чотирьох до шести років. У кореневій системі спостерігається два види коренів&nbsp;— контрактильні&nbsp;— тонкі, вертикальні, та всмоктувальні&nbsp;— тонкі, з горизонтальним напрямом росту.

'''ІІІ. Генеративний період'''. ''g''&nbsp;— генеративні рослини. Вегетативні органи на цій стадії мало відрізняються від рослин у віргінільному віковому стані за винятком морфометричних показників. Із пазухи внутрішнього зеленого листка з'являються два [[Квітконіжка|квітконоси]]. Після [[цвітіння]] вони зберігаються в цибулині у вигляді пластинок між лусками листків. Луска, що утворилась піхвою зеленого листка, в пазусі якого перебував квітконіс&nbsp;— незімкнена. Таким чином, діагностичними ознаками цибулин генеративних рослин є наявність квітконосів, плівчастих пластинок (залишків квітконосів) та незімкнених лусок. На верхівці пагона (денця) на всіх стадіях розвитку знаходиться дві бруньки відновлення на різних стадіях розвитку.

 

=== Підвиди ===

[[Файл:Leucojum-vernum-flower1.jpg|150px|left|thumb|Білоцвіт весняний карпатський (Leucojum vernum subsp. carpaticum)]]

Білоцвіт весняний у двох частинах свого ареалу в Європі представлений особливими географічними расами, які мають систематичний ранг підвидів: