'''Олександр Григорович Макаревський''', '''Преосвященний Феодосій''' (*[[1822]] — †[[5 лютого]] [[1885]], [[Катеринослав]]) — український історик, музейний експерт та православний церковний діячпедагог. Випускник Київської духовної академії. Заснував Духовні училища у [[Катеринослав]]і, [[Бахмут]]і й [[Маріуполь|Маріуполі]].
14-й [[єпископ]] [[Катеринославська губернія|Катеринославський]] Відомства православного сповідання Російської імперії.
== Біографія ==
Олександр Макаревський народився на Чернігівщині. 1845 року закінчив семінаріюЧернігівську в Чернігівськйдуховну єпархіїсемінарію. 1849 року закінчив [[Київська духовна академія (1819—1918)|Київську духовну академію (синодальну)]].
ВикладавПісля цього емігрував у Біларусь, де викладав історію у [[Смоленськ]]у. З 1853 року — священик Свято-Троїцького собору у місті [[Вязьма]]. 1861 року, після смерті дружини стає монахом, отримує посаду інспектора Смоленської семінарії й приймає ім'я Феодосій на честь [[Феодосій Печерський|Феодосія Печерського]]. 1862 року виїжджає на Московщину, де працює у Петербурзькій духовній семінарії. З 1863 року — ректор Воронізької духовної семінарії.
23 червняУлітку 1871 рокувін повертається в Україну - 23 червня його призначено єпископом Таганрозьким і Катеринославським з кафедрою у [[Преображенський собор (Дніпропетровськ)|Преображенському соборі]] Катеринослава. Прослужив на єпископській службі майже 14 років. З 1872 року почав видавати «Єпархіальний вісник», заснував чоловічі духовні училища у [[Катеринослав]]і, [[Бахмут]]і й [[Маріуполь|Маріуполі]], впорядкував жіноче училище в Катеринославі. 1884 року створив Єпархіальну училищну раду, що відкрила 108 церковно-парфіальних шкіл.
Досліджував історію краю. Його працями слугувалися [[Дмитро Яворницький]], [[Дмитро Багалій]] і [[Мар'ян Дубецький]]. Збирав пам'ятки церковної старовини, найкращі з яких відправляв до музею Церковно-археологічного товариства (почесним членом якого був з 1873 року) при Київській духовній академії.
