|
Без попереднього ліплення глиняного оригіналу і виливки його гіпсового зліпку не обходиться створення жодного більш-менш великого твору скульптури — кам'яний він чи металевий. Правда, бували скульптори, як, наприклад, [[Мікеланджело]], що працювали прямо з [[мармур]]у; але наслідування їх прикладу вимагає від художника надзвичайної технічної досвідченості, і все-таки він ризикує при такій сміливій праці робити на кожному кроці невиправні помилки.
З отриманням гіпсового зліпка істотна частина художнього завдання скульптора може вважатися закінченою: залишається тільки відтворити зліпок, дивлячись за бажанням, у камені ([[мармур]]і, [[піщаникпісковик]]у, вулканічному [[туф]]і тощо) або в металі ([[Бронза|бронзі]], [[цинк]]у, [[Сталь|сталі]] тощо), що являє собою вже напівремісницьку роботу. При виготовленні мармурової і кам'яної статуї загалом, поверхня гіпсового оригіналу покривається цілою мережею точок, які, за допомогою [[Циркуль|циркуля]], [[нахил]]у та [[Лінійка|лінійки]], повторюються на брилі, що підлягає обробці. Керуючись цим пунктируванням, помічники художника під його наглядом видаляють непотрібні частини брили допомогою [[Різець|різця]], [[Долото|долота]] та [[молот]]а; в деяких випадках вони користуються при цьому так званою '''пунктирною рамою''', в якій взаємно пересічні нитки вказують на ті частини, які повинні бути відбиті. Таким чином, з необробленої брили повільно виникає загальна форма статуї, вона все детальніше і детальніше оброблюється досвідченими робітниками, поки, нарешті, сам скульптор не надає їй останньої обробки, а [[полірування]] [[Пемза|пемзою]] надає різним частинам поверхні твору схожість з тим, що явлаєявляє в цьому відношенні оригінал. Для більшого наближення до неї в оптичному відношенні, стародавні греки і римляни натирали свої мармурові статуї воском і навіть трохи розфарбовували їх і золотили (дивіться також [[Поліхромія]]).
== Використання матеріалів ==
|
