МБ біс: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
оформлення |
м автоматизована заміна, replaced: Імперія → імперія (3) за допомогою AWB |
||
Рядок 10:
|Виробник = [[завод Моска]]
|Всього збудовано = 50 до [[1918]] і невелика кількість згодом
|На озброєнні у = [[Російська
<!-- Характеристики -->
|Екіпаж = 1
Рядок 31:
'''МБ біс''' ({{lang-ru|МБ бис}}) — Моска—Бистрицький, винищувач-розвідник [[Російський імператорський військово-повітряний флот|Російського імператорського військово-повітряного флоту]] часів [[Перша світова війна|Першої світової війни]].
Історія цього літака почалася з того, що двоє росіян авіаторів [[Макс Лерхе]] і [[Георгій Янковський]], приїхавши у своїх справах до [[Італія|Італії]], умовили місцевого авіамеханіка фірми «[[Савойя]]» [[Франческо Моска]] перебратися до [[Російська
== Винищувач-розвідник МБ ==
Рядок 43:
[[Файл:Mb-s1.JPG|thumb|250px|Схема МБ біс]]
Наступним кроком конструктора став [[винищувач]]. Реально оцінюючи неможливість отримання в російських умовах потужних двигунів, [[Франческо Моска|Моска]] пішов шляхом мініатюризації апарату. [[Винищувач]], названий МБ біс, цілком відповідав вимогам військових, особливо підкуповували крила, що складалися, і оперення. Задній лонжерон крил розстиковувався, потім крило поверталося навколо шарнірного (карданного) пристрою на першому лонжероні і кріпилося до спеціального вузла на фюзеляжі. Горизонтальне оперення на кінцях мало невеликі сережки, за які і зав'язувалося, як шапка-вушанка, сиром'ятним ременем. Не можна сказати, що вся ця «розкладачка» була придумана саме Москою, але його безперечна заслуга в оригінальних і простих витончених рішеннях. А взагалі, ідея складання була не примхою, а однією з основних строгих вимог до перших військових літаків. На конкурс військових аеропланів в [[1911]] році у [[Франція|Франції]] вимагалось, наприклад, після кожного спуску літальний апарат розібрати, перевезти на значну відстань на буксирі автомобіля, потім зібрати і знову піднятися в повітря. Переміг тоді [[Ньєпор-IV]], який отримав, згодом, широке розповсюдження в [[Російська
База виробництва була поступово використана протягом [[1917]]-[[1918]] років. Більшість цих останніх серійних машин випробовував Георгій Братолюбов. Всього заводом було випущено до півсотні винищувачів МБ біс. Вони застосовувалися в завершальній стадії війни з німцями, а згодом і на різних фронтах громадянської війни. Озброєння винищувача складалося з кулемета «Люїс», встановленого на тринозі під кутом до продовжньої осі літака і гвинта, що стріляє поверх диска. Літаки третьої серії передбачалося оснащувати курсовими кулеметами «Кольт» зовні правого борту. Для оберігання гвинта від прострілів планувалося обладнати машину кулачковими відсікачами куль системи прапорщика Кулебакіна. Суть цього досить простого і оригінального пристрою полягала в тому, що спеціальні куркульки з високоміцної сталі висувалися з-під капота у момент проходження лопаті гвинта через лінію польоту кулі. Випробування, проведені з [[23 липня|23]] по [[28 липня]] [[1917]] року на Ходинському полі, показали бездоганну роботу відсікачів, що виявилися набагато надійнішими, ніж перші зразки кулеметних синхронізаторів. Маса пристрою разом з передачею і кріпленням становила менше 5 кг. Єдиним недоліком була нераціональна витрата частини боєприпасів (приблизно 10 % куль, що потрапляли у відсікачі). Проте, пристрій рекомендували до впровадження в масове виробництво з метою оснастити ними всі винищувачі «Моска» і «Моран». Але на дворі вже стояла осінь [[1917]] року.
|