Відмінності між версіями «Термометрія»

нема опису редагування
Вимірювальні прилади, якими визначають чисельні значення термометричних властивостей ([[манометр]]и, [[потенціометр]]и, [[логометр]]и, мости вимірювальні, мілі[[вольтметр]]и і т. д.), називаються вторинними приладами. Точність вимірювання температури залежить від точності вторинних приладів. Термометри технічного застосування зазвичай індивідуально не градуюються і комплектуються відповідними вторинними приладами, шкала яких нанесена безпосередньо в ° С.
 
У діапазоні кріогенних (нижче 90 К) і наднизьких (нижче 1 К) температур, крім звичайних методів виміру температур, застосовуються специфічні — [[магнітна термометрія]] (діапазон 0,006-30 К; точність до 0,001 град); методи, засновані на температурній залежності [[ефект Мессбауера|ефекту Мессбауера]] і [[анізотропія|анізотропії]] g-випромінювання (нижче 1 К), термошумовий термометр з перетворювачем на [[ефект Джозефсона|ефекті Джозефсона]] (нижче 1 К). Особливою складністю термометрії в діапазоні наднизьких температур є здійсненнязабезпечення [[тепловий контакт|теплового контакту]] між термометром і середовищем.
 
Для забезпечення єдності і точності температурних вимірів служить Державний [[еталон]] одиниці температури — [[кельвін]], що дозволяє в діапазоні 1,5-2800 К відтворювати Міжнародну практичну температурну шкалу (МПТШ) з найвищою досяжною в наш час{{коли}} точністю. Шляхом порівняння з еталоном значення температур передаються зразковим приладам, по яких градуюються і перевіряються робочі прилади для вимірювання температури. Зразковими приладами є германієві (1,5 — 13,8 К) і платинові [13,8-903,9 К (630,7 ° С)] термометри опору, [[платинородій]] (90% Pt, 10% Rd) — платинова термопара (630,7-1064,4 °С) і [[оптичний пірометр]] (вище 1064,4 °С).
53 460

редагувань