Відкрити головне меню

Зміни

[[1917]] — брав участь у створені і роботі Тимчасової політичної [[Державна дума Російської імперії|Державної думи]], був обраний товаришем голови Петроградської Ради робітничих депутатів від партії [[есери|есерів]]. У [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовому Уряді]] був міністром юстиції, військовим та морським міністром, міністром-головою, поєднував посади міністра-голови і верховного головнокомандуючого. У середині травня 1917 в якості військового міністра побував в Одесі та Севастополі, разом з командувачем флоту О.Колчаком, агітував за продовження війни і за єдину Росію, тоді ж пропонував Ю. Тютюннику перехід в Штаб Одеського Воєнного Округу.
 
Після [[Жовтнева революція|Жовтневої революції]] перейшов на нелегальне становище у [[Фінляндія|Фінляндії]]. [[1918]] — намагався брати участь в роботі Російських Установчих Зборів, але отримав відмову від [[соціалісти-революціонери|есерів]]. У [[червень|червні]] за дорученням «Спілки відродження Росії» виїхав до [[Франція|Франції]] і [[АнгліяВелика Британія|АнгліїВеликої Британії]] для переговорів з західними урядами про підтримку.
 
[[1922]] — голова редакції есерівської газети «Дни», яка видавалась у [[Берлін]]і та [[Париж]]і до [[1932]] року. З [[1940]] року жив у [[США]]. 1950—1960-ті рр. — працював у Гуверовському інституті війни, революції та миру; підготував трьохтомник документів про діяльність Тимчасового Уряду. [[1963]]—[[1964]] — надиктував останню редакцію книги спогадів, яка вийшла у [[1965]] році.