Самоцвіти: відмінності між версіями

У древніх культурах застосування самоцвітів було різним, але вже на зорі людської історії самоцвіт мав в основному три призначення: талісман – символ містичного ставлення до рідкісного каменя, печатка – вираження поняття про власність і як прикраса – уособлення закладеної в природі людини любові до краси і гармонії. Ви-ділилисяВиділилися і нові напрями використання каменя в матеріальній культурі: декоративне мистецтво, скульптура, гліптика.

Історія зберегла багато прекрасних зразків робіт древніх майстрів. У Каїрському музеї зберігається статуетка Нофрет з намистом з кольорових каменів, виявлена під час археологічних розкопок поховань в Древньому Єгипті (2700 - 2500 років до н.е.). У гробниці царя шумерів Мескаламдуга, що жив в 2500 р. до н.е., знайдені буси і подвеска з лазуриту, а в усипальниці цариці Древнього Шумера Шубад – гребені, прикрашені кам’яними квітами з лазуриту. У древніх похованнях Південного Межиріччя (середина III тисячоліття до н.е.) виявили бронзові статуї жіночої голови і голови бика з очима з кольорових каменів. У гробниці єгипетського фараона Тутанхамона була безліч нарядних речей, оброблених бірюзою і лазуритом. Священний [[жук-скарабей]] на нагрудній підвісці фараона вирізаний з виробного зеленого каменя.

Янтар (бурштин), вже в III тисячолітті до н.е. застосовувався майже у всіх країнах для виготовлення прикрас. Пліній Старший писав, що в Скіфії зустрічаються "золотисті камені, що горять ". Ймовірно, вони добувалися по берегах рік і на узбережжі Балтійського моря. Древніми торговими шляхами янтар потрапляв у Західну Європу, Індію і навіть Китай. У VIII -X ст. в ряді країн бурштинові пластини і вироби служили еквівалентом золотих і срібних монет. Завоювали популярність вони і в Древній Греції.

Справді тріумфом в обробці каменя можна назвати древнє мис-тецтвомистецтво гліптики – мініатюрного різьблення на кольорових і прозорих каменях, що зародилося в Древньому Шумері і поширилося у Єгипті. У Древній Елладі гліптика стала справді високим мистецтвом, об'єднавши природну красу каменя і віртуозне різьблення майстра. Матеріалом для виготовлення ґем спочатку служили халцедон, яшма, гірський кришталь, празем. Нових висот цей вид античного мистецтва досяг в IV ст. до н.е., коли почали використовувати багатошарові кольорові камені – сардонікси, агати, а також більш тверді, такі як смарагд і аквамарин. Майстри того періоду еллінізму стали виготовляти камеї – ґеми з рельєфним зображенням. Античні майстри залишили на камені вишукані сцени з міфології, зображаючи богів і міфічних героїв, портрети правителів, переможців Олімпійської гри і інш. Вибір каменя підкорявся сюжету. Так, траурні ґеми виготовляли з чорних каменів, на яких часто з'являлася Персефона, викрадена владикою царства мертвих Аїдом; весільні ґеми робили з сердоліку, часто з контурами Амура і Психеї – символасимволу вірної любо-вілюбові. Морські сюжети, фігурки Нептуна і Тритона вирізали на аквамарині; бога веселощів і виноробства Діоніса (Бахуса) – на аметисті, який ніби оберігав від сп'яніння. Всесвітньо відома вирізана на тришаровому оніксі "Камея Гонзага" (III ст. до н.е.) із зображенням парного портрета єгипетського царя Птолемея і його дружини Арсиної.

З Древньої Греції мистецтво різьблення по каменю розповсюди-лосярозповсюдилося на Древній Рим, де отримало новий розвиток – етрусько-італійський, з характерним помпезним стилем.

Обробка кольорових дорогоцінних каменів в древні часи була нескладною і, як правило, обмежувалася обколюванням з шліфуванням. У ранньому середньовіччі ця операція ускладнилася – спочатку камінь шліфували на плиті з дрібнозернистого пісковику, а потім по-лірувалиполірували на свинцевій основі з цегельною мукою або товченим гірським кришталем. Так отримувати не тільки гладенькі, але і випуклі камені (схожі на сучасні кабошони). Ними прикрашали чаші і кубки, зброю, збрую, церковне начиння і одяг. Частіше за все у виробах XII - XIII ст. переважали аметист, гірський кришталь, сердолік, сма-рагдсмарагд, сапфір, бірюза.

Пізніше, у XVII - XVIII ст. в Західній Європі кольорові коштовні камені стали використати при виготовленні скриньок, статуеток, письмових приладів, годинників і т. п. Настільні прикраси французьких ювелірів XVII - XVIII ст., обсипані рубінами, сапфірами, діамантами, смарагдами, бірюзою, ґранатами, гірським кришталем і халцедонами.

На території Східної Європи геологічні умови різко відрізнялися від умов Західної Європи, Середньої Азії і Середнього Сходу. Ко-льоровогоКольорового каменя було мало, що характеризувало більш низький рівень культури його застосування. Уперше дані про камені Древньої Русі наведені в "Ізборнику Святослава" (1073 р.), де зустрічаються описи деяких властивостей каменя – кольору, твердості, ціни. У X - XVI ст. використовували янтар, світлий аметист, річкові перли (з Кандалакшської затоки), обсидіан, гагат, мармуровий онікс і бірюзу (із Закавказзя), лазурит (з Середньої Азії). Розкішшю і багатством виділялися зброя і одяг князів і бояр, увійшли в побут персні з каменями, різні шийні і наплічні прикраси. Унікальний твір ювелірного мистецтва Київської Русі - "Шапка Мономаха", яка потрапила на Русь у XII -ХШ ст. і вважається арабсько-єгипетським виробом. Вона прикрашена перлами, рубінами, смарагдами і сапфірами, а вінчається хрестом з великими перлинами і смарагдами.Протягом всієї історії торгівля самоцвітами велася дуже активно. Ще на початку XIX ст. з безлічі ювелірних майстерень почали виді-лятисявиділятися фірми, відмінні особливою якістю виконання ювелірних робіт. Продукція цих майстерень мала свої, властиві тільки їм риси, і почала претендувати на звання творів мистецтва. Такі майстерні ставали елітними ювелірними будинками, чиї ювелірні вироби користувалися попитом у королів, значних людей. Пізніше (у XX ст.) ос-новнимиосновними законодавцями ювелірного мистецтва в світі стають великі ювелірні будинки. У наш час відомо багато ювелірних будинків, чия продукція користується попитом і виставляється на численних аукціонах. Кожний ювелірний будинок має свій особливий стиль виконання ювелірних робіт, що захищає твори від підробок і дозволяє відрізнити вироби одного будинку від всіх інших. Вироби ювелір-нихювелірних будинків вважаються хорошим об'єктом капіталовкладення і є справді справжніми творами мистецтва. На весь світ відомі імена фірм "Картьє", "Геррард", "Еспрі", "Булгарі", "Тіффані", "Фаберже" і інш. Ці фірми виготовляють вироби, що об'єднують в собі роз-кішрозкіш і красу каменя. На сьогоднішній день ключова роль в світовій торгівлі коштовними каменями і виробами з них відводиться аукціонам у Нью-Йорку, Лондоні, Женеві, Сент-Морітц. Найбільшими є аукціони "Сотбі" і "Крісті". Через них проходить основна маса відомих каменів і коштовності. У всьому світі зростає попит на коштовності, що сприяє розвитку їх виробництва і розширенню торгівлі. Видобуток, обробка і реалізація дорогоцінних каменів перетворилися у світову індустрію.