|
| портрет = Jason Smaharžeŭski. Ясон Смагаржэўскі (XIX).jpg
| ширина портрета = 250 px
| підпис =
| герб = POL COA Junosza.svg
| ширина герба = 100px
| спільнота =
| періодпочаток = [[1780]]
| періодкінець = [[1788]]
| попередник = [[Лев Шептицький]]
| наступник = [[Теодосій Ростоцький]]
| обрання =
| інтронізація =
| титул_2 = Архієпископ Полоцький
| обрання_2 =
| інтронізація_2 =
| періодпочаток_2 = [[1762]]
| періодкінець_2 = [[1780]]
| наступник_2 = [[Іраклій (Лісовський)|Іраклій Лісовський]]
| титул_5 = Єпископ Вітебський - — вікарій Полоцької єпархії
| церква_5 =
| спільнота_5 =
| дата народження = 3.3.1715
| місце народження =
| дата смерті = 1.11.1788
| місце смерті = [[Варшава]]
| похоронений =
| батько =
| мати =
| прийняття монашества =
| сан =
| хіротонія =
| нагороди = [[Орден святого Станіслава]]
| Commons =
}}
'''Я́сон Смогоже́вський''' (рідше '''Смогоржевський''') (світське ім'я - — Ян Смогожевський гербу [[Юноша (герб)|Юноша]], {{lang-pl|'''Jan Smogorzewski''', '''Jason Junosza Smogorzewski'''}}) (* [[3 березня]] [[1715]] (?1714) — † [[1 листопада]] [[1788]]) — греко-католицький церковний діяч; походив з польської шляхетської родини католицького обряду з Смогоржева (Смогоржова) (Нижня Силезія, Польща), що володіла маєтками в [[Волковиський повіт (Велике князівство Литовське)|волковиському повіті]], [[василіяни]]н, [[Предстоятелі Української греко-католицької церкви|митрополит Київський, Галицький та всієї Руси]] [[УГКЦ]]. Кавалер [[Орден святого Станіслава|ордену Святого Станіслава]] (1767).
У [[1731]] р. вступив до [[василіяни|ордену Василіян]] в Битені, змінивши обряд з римського на греко-католицький, і прийняв чернече ім'я [[Ясон]]. З [[1734]] року студіював богослов'я (теологію) у [[Рим]]і в Грецькій Колегії св. Атанасія, після висвячення ([[1740]]) повернувся в Польщу. Був у монастирях василіян в [[Супрасльський Благовіщенський монастир|Супраслі]] та Варшаві, був проповідником у [[Полоцьк]]у, з [[1747]] став генеральним офіціалом брацлавським та вікарієм Київської митрополії, згодом генеральний вікарій полоцького архієпископа [[Флоріян Гребницький|Флоріяна Гребницького]]. З [[1752]] по [[1758]] знову перебував в Римі, як представник Київського митрополита [[Флоріян Гребницький|Флоріяна Гребницького]]. Там же, в [[1758]] році, був висвячений на єпископа [[Вітебськ]]ого - — вікарія Полоцької єпархії. Зайнявся відбудовою полоцького [[Софійський собор (Полоцьк)|Софійського катедрального собору]]. [[1762]]–[[1780]] — архієпископ Полоцький (по першому розборі Польщі його єпархія опинилася у межах Російської Імперії), пізніше уніатський митрополит Київський та Галицький. В [[1764]] був електором [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава ІІ Августа Понятовського]] від [[Полоцьке воєводство|полоцького воєводства]]. Перебуваючи на полоцькій кафедрі боровся з наростаючим впливом православ'я. Під час [[Барська конфедерація|барської конфедерації]] (1768-17721768–1772) був на боці королівської партії в полоцькім воєводстві. Після Першого розбору Польщі (1772), оскільки більшість його полоцької єпархії опинилась в складі Російської імперії, склав присягу (16 вересня) [[Катерина II|Катерині ІІ]], одночасно запевняючи у своїй лояльності короля [[Станіслав Август Понятовський|Станіслава ІІ Августа Понятовського]]. Після присяги отримав 2 деканати митрополичої єпархії (Гомельський і Рогачівський, 1773) і Смоленську єпархію (1778), що поставило під його владу всі уніятські парафії, що входили до складу Російської імперії. Обороняв позиції греко-католицької церкви як від спроб переводу своїх вірних в православ'я, так і в католицтво. Прагнув обмежити у своїй єпархії діяльність православного єпископа [[Віктор Садковський|Віктора Садковського]], повернути назад ті парфії, котрі прийняли православ'я, заборонити священикам з Росії працювати в приходах. В [[1774]] домігся від римської курії підтвердження давньої постанови ([[1624]]) про заборону уніятам переходити у латинський обряд. Того ж року підготував проект єпархіальної семінарії в селі Струнь біля Полоцька (відкрилась в [[1806]]). Заохочував розвиток василіянських шкіл. З причини спротиву діям влади Російської імперії в релігійній сфері [[2 липня]] [[1780]] [[Катерина II]] позбавила його російського підданства. Змушений був виїхати в Річ Посполиту, жив у своїй резиденції в Радомишлі. Після того, як в 1781 був обраний Київським митрополитом (уніятським), нерідко мав конфлікти з російським послом в Польщі, оскільки активно боровся зі зростаючим впливом православ'я серед уніятів. Розпочав будівництво в Радомишлі уніятського митрополичого центру, до якого входили катедральний собор св. Трійці, митрополичий палац, бібліотека, духовна семінарія і парк. Заснував семінарії в Радомишлі та Житомирі. В приватному житті, більше використовував у спілкуванні польську мову. З [[1788]] домагався місця в польському сенаті для уніятських митрополитів Київських, але цьому намаганню перешкодила його смерть. Працю Ясона Смогожевського утруднював поділ Київської митрополії поміж 3 державами (Польщею, Росією і Австрією); осідком Смогожевського було с. Струнь біля [[Полоцьк]]а, потім м.[[Радомишль]], помер він у Варшаві.
== Джерела ==
{{Предстоятелі УГКЦ}}
{{Полоцькі архієпископи УГКЦ}}
{{succession|office=[[Митрополити Київські|Митрополит Київський та Галицький]] <br /> ([[УГКЦ]]) <br /> [[1780]]—[[1788]] |preceded=[[Шептицький Лев|Лев Шептицький]]|succeeded=[[Теодосій (Ростоцький)]]}}
{{Ugcc-stub}}
{{DEFAULTSORT:Смогожевський Ясон}}
| 