Неізвєстний Ернст Йосипович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ssalone (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 34:
Батько, Йосип Неізвєстнов, під час [[Громадянська війна у Росії|Громадянської війни]] був білогвардійським офіцером, адьютатном генерала Антонова. Щоб не попасти бід [[Червоний терор|більшовицький терор]] після війни змінив своє прізвище на '''Неізвєстний''' та виїхав до [[Сибір]]у де отримав медичну освіту і став дитячим [[лікар]]ем, [[хірург]]ом-[[Отоларингологія|отоларингологом]]. Він не приймав радянську владу, але йому вдалося уникнути арештів та репресій. Дитячому лікарю «пощастило» вижити в трагічних обставинах, він закінчив життя [[директор]]ом дитячої клініки і навіть отримав звання [[Заслужений лікар РРФСР|заслуженого лікаря РРФСР]].
Мати — [[баронеса]] Бела Абрамівна Діжур (нар. 1903 в [[Черкаси|Черкасах]]) була шляхетного [[Сефарди|сефардського]] походження (з хрещених євреїв-сефардів), про що також свідчить префікс її прізвища в оригіналі «Ді-/Де-» ({{lang-fr|-de'}}). Член [[Теософія|теософського]] товариства. За освітою та фахом була [[хімік]]ом-[[біолог]]ом-[[генетика|генетиком]], ученицею [[Вернадський Володимир Іванович|В.І.Вернадського]]. Але більшу відомість
Двоюрідний брат Ернста Неізвєстного — російський поет [[Межиров Олександр Петрович|Олександр Межиров]].
Рядок 40:
Ернст навчався в школі для обдарованих дітей у [[Ленінград]]і. З початком війни [[1941]] року був евакуйований разом з учнями школи для обдарованих дітей у місто [[Самарканд]]. Навчання перервала війна. Романтично налаштований радянською [[пропаганда|пропагандою]] та книжками про героїв 17-річний Ернст пішов на фронт добровольцем, приписавши у воєнкоматі до свого віку один рік. Закінчив прискорений курс офіцерського училища льотчиків, отримав звання [[лейтенант]]а та направлення на фронт у частину ВПС. Але до фронту не доїхав — застрелив у поїзді радянського офіцера, який [[згвалтування|згвалтував]] дівчину. За це військовий трибунал лишив його офіцерського звання та приговорив його до розстрілу. Він 62 дні просидів у камері смертників, після чого розстріл було замінено на службу у фронтовому [[Штрафні військові підрозділи|штрафному батальйоні]] десантників.
В одному з боїв був тяжко пораненим, його вважали мерцем і недбало скинули у льох [[морг]]у, але його стон видав санітарам,
Мав контузію мозку, поранення хребта (в нього було вибито три [[Міжхребцевий диск|міжхребцеві диски]]), частковий [[параліч]] ніг, три роки ходив з допомогою милиць як [[інвалід]], почав заїкатися. Півтора року лікувався у військових [[шпиталь|шпиталях]]. Багато займався тренуванням ніг і зумів відмовитися врешті решт від милиць. Нестерпний біль міг гасити тільки за допомогою [[Морфій|морфію]]. Щоб він остаточно не став наркоманом батько-лікар став йому виписувати спирт.
| |||