Відкрити головне меню

Зміни

 
Після початку виведення з Криму німецьких військ генерал Р. фон Кош [[14 листопада]] [[1918]] року дав згоду на відставку очолюваного С. Сулькевичем кримськотатарського (за складом і політичною спрямованістю діяльності) Кримського крайового уряду та на впровадження в життя рішення, що було прийняте [[18 жовтня]] того ж року в [[Сімферополь|Сімферополі]] на з'їзді гласних Таврійського губернського земства, міських голів Криму, представників повітових земських управ та членів [[Всеросійські установчі збори|Всеросійських Установчих зборів]], про призначення Соломона Крима на посаду голови Кримського крайового уряду. Вже наступного дня Соломон Крим почав виконувати обов'язки голови уряду, він також став міністром землеробства і державних маєтностей.
 
: ''Див. також: '''[[Другий Кримський крайовий уряд|Уряд С. Крима]]'''''.
У своїй міністерській діяльності намагався, з одного боку, спиратися на підтримку військ [[Антанта|Антанти]] та [[Добровольча армія|Добровольчої армії]] під командуванням генерал-лейтенанта [[Денікін Антон Іванович|А. Денікіна]], а з іншого — реалізовувати демократичну програму своєї партії. Переважна більшість членів нового уряду були [[Росіяни|росіянами]]. За 5 місяців своєї діяльності, адже в травні [[1919]] року територія [[Крим]]у, за винятком [[Керченський півострів|Керченського півострова]], вже була підконтрольною військам [[Червона армія|Червоної армії]], 2-й Кримський крайовий уряд встиг провести задуману ще [[Перший Кримський крайовий уряд|попереднім урядом]] грошову реформу й дещо стабілізував економічну ситуацію на півострові. Гроші друкувалися у Феодосії та Сімферополі. Їх приблизні розміри, а також фактура паперу і спосіб друку були подібними до грошових знаків [[УНР|Української Народної Республіки]] — на них була зображена Таврійська губернія з її трьома материковими повітами, що за попереднього уряду були передані [[Українська Держава|Українській Державі]]. Проте в березні [[1919]] року ситуація в Криму настільки загострилася, що Крайовий уряд втратив довіру не лише кримських татар, а й [[Російська соціал-демократична робітнича партія|соціал-демократів]] (меншовиків) та [[Соціалісти-революціонери|есерів]]. Активізували свою антиурядову діяльність [[більшовики]]. Аналізуючи тогочасні події в Криму, Антон Денікін констатував, що, всупереч сподіванням, демократичний уряд Крима не зміг знайти підтримки в мешканців Криму:
{{цитата|«…низи його не знали й не відчували; татарська громадськість знаходилася до нього в постійній і різкій опозиції; революційна демократія мирилася з ним рівно настільки, наскільки його існування гарантувало від пришестя добровольчої влади… Про буржуазію нічого й казати…».}}
Після того, як захворів, Соломон Крим придбав поблизу міста [[Тулон]]а маєток (називав його ''«Кримом»'') і мешкав там останні два роки свого життя. Власних дітей не мав, усиновив Рюрика Крима.
 
Помер [[9 вересня]] [[1936]] року у своєму маєтку біля міста Тулона.
 
== Пам'ять ==
35 192

редагування