Устеріки: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Hjvfy (обговорення | внесок)
Hjvfy (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 8:
| mapx =
| mapy =
| засновано = 1623<ref>Історія міст і сіл УРСР: Івано-Франківська область. – К.: ГРУРЕ, 1971 р.</ref>
| населення = 746<ref>[http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/z7503/A005?rdat1=15.10.2012&rf7571=13296 с Устеріки Івано-Франківська область - Офіційний портал ВР України]</ref>
| населення = 746
| територія =
| ref-територія =
Рядок 35:
}}
 
'''Устері́ки'''&nbsp;— [[село]] [[Верховинський район|Верховинського району]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]], центр [[Устеріківська сільська рада|сільської Ради]].
 
== Розташування ==
Устеріки знаходяться у [[Покутсько-Буковинські Карпати|Покутсько-Буковинських Карпатах]], на берегах річок [[Білий Черемош|Білого Черемошу]] та [[Чорний Черемош|Чорного Черемошу]], за 18 км від районного центру та 67 км від залізничної станції [[Заболотів]]. Через село проходять автомобільні шляхи на Чернівці, Кути і до верхів'я річки Білий Черемош, аж до кордону з Румунією.
 
== Історія ==
 
Мешканці села брали участь в [[опришки|опришківському русі]]. В Устеріках бував [[Олекса Довбуш]]. До загону Бойчука входив Кочерганюк з Устеріків. У 1812 році тут опришків очолював О. Недоходюк, у 1816 році&nbsp;— С. Бельмега. У селі знаходилась підземна кам'яна споруда, в якій тримали закованими у ланцюги опришків Олекси Довбуша. Звідси перевозили схоплених опришків до в'язниць у [[Кути|Кутах]] і [[Коломия|Коломиї]].
 
== [[Церква Вознесіння Господнього (Устеріки)|Церква Вознесіння Господнього]] ==
 
Розташована в центрі села, з півночі від головної дороги. [[Церква]] [[Вознесіння Господнє|Вознесіння Господнього]] належить до [[УПЦ КП]]. Настоятель [[ієрей]] Петро Данильчик. Храм&nbsp;— пам'ятка архітектури національного значення (ох. № 1150-Н)<ref>[http://decerkva.org.ua/fra/usteriky.html Устеріки. Церква Вознесіння Господнього 1930]</ref>.
 
У 1927 року, під керівництвом війта Недоходюка М.І., розпочалось будівництво церкви майстрами з с. [[Яворів (Косівський район)|Яворів]]. Церкву збудовано у 1930 році, а 1936 року Храм був освячений. Під час радянського періоду зачинена, проте віруючі все одно проводили богослужіння. Тодішня влада на початку 1980-х років перетворила церкву на краєзнавчий музей. У 1990 році, під тиском громади та за сприяння сільської ради, церкву було відчинено. Чин освячення Храму здійснив протоірей Роман Олексюк. 1992 року на церковному подвір'ї була зведена дзвіниця та встановлений дзвін, освячений в честь Апостола Андрія Первозваного.
 
За часи незалежності у Храмі було проведено ряд ремонтних робіт, зокрема, перекритий дах: замість [[гонт]]у поставлено бляху, а також встановлено [[іконостас]]. У 2000 році були розписані стіни Храму.Зза настоятельства протоієрея Василя Данильчика, у 2004 році, біля церкви була збудована кам'яна капличка зі скульптурним зображенням Пресвятої Богородиці.
Рядок 49 ⟶ 57:
У храмовій споруді втілені найхарактерніші риси гуцульської школи народної дерев'яної архітектури. Наймолодша за віком серед дерев'яних церков у Верховинському районі.
 
НевеликаДерев'яна, невелика за розмірами, хрестова в святиняплані, яку завершує один верх на середхресті нави, з піддашшям на випусках вінців зрубів. Західний і південний входи оформлені крильцями. Пропорції споруди високі. Весь простір інтер'єру підпорядковане монументально розкритого увись верху. З заходу до бабинця прибудували рівноширокий зашклений [[ганок]], з півдня до нави -&nbsp;— менший ганок. [[Захристія]] прибудована при східній стіні вівтаря. Над опасанням стіни суцільно оббиті бляхою з чеканкою, під опасанням зберегли з відкритого зрубу. Дерев'яна дзвіниця не збереглася<ref>Пам'ятники містобудування та архітектури УРСР. - К .: Будівельник, 1985 г., т. 2, с. 223</ref>.
 
== Примітки ==