Бріколаж: відмінності між версіями

7 байтів вилучено ,  6 років тому
оформлення
(оформлення)
== Термін ==
 
'''Бріколаж''' (від [[Французька мова|фр.]] ''bricolage'') — термін у європейській [[Соціологія релігії|соціології релігії]] та [[Антропологія|антропо­логії]], позначає особливий тип [[Свідомість|свідомості]], притаманний первісному, або традиційному, мисленню на відміну від сучасного типу свідомості. Носій такої свідомості — бриколер — формує свій [[Світогляд|світогляд]], комбінуючи елементи різних світоглядів, [[Релігія|віровчень]], [[Ідеологія|ідеологій]]. Теорія бріколажу за змістом наближена до теорії «клаптевої релігії».
 
== Сучасний стан ==
 
Концепцію бріколажу в сучасній соціології релігії розвиває, насам­перед, відома французька соціолог Даніель Ерв’є-Лежер, автор таких праць, як «Релігія для пам’яті» (La religion pour mémoire, 1993), «Паломник і навернений: релігія в русі» (Le Pèlerin et le converti. La Religion en mouvement, 1999), «Соціологія та релігія: класичні підходи» (Sociologies et religion: approches classiques, 2001) та ін. Слід зазначити, що остання з перерахованих книг написана Ерв’є-Лежер у співавторстві з Ж.-П. Віллемом – відомим французьким соціологом, якому належить, зокрема, перекладена українською мовою книга «Європа та релігії: ставки ХХІ століття»<ref>"Віллем Ж.-П." Європа та релігії. Ставки ХХІ-го століття / Жан-Поль Віллем; [пер. з фр. Д. Каратєєва]. – К.: Дух і літера, 2006. – 331 с.</ref>. де чимало місця приділено французькій моделі секуляризації та лаїчності. Д. Ерв’є-Лежер говорить не про зростання секулярності, а про зростання релігійного індивідуалізму, який, напри­клад, у Європі набув критичної маси з початком [[Реформація|реформації]], а остаточно закріпився за часів релігійних мереж «Нью Ейдж»<ref>"Hervieu-Léger D." Individualism, the Validation of Faith, and the Social Nature of Religion in Modernity / Danièle Hervieu-Léger; tr. into eng. by Michael Davis // The Blackwell companion to sociology of religion / edited by Richard K. Fenn. – Padstow: Blackwell Publishing Ltd, 2003. – P. 161-175.</ref>. Внаслідок такого індивідуалізму офіційні церкви втрачають свій вплив на суспільство, а набирають сили гетерогенні невеликі групи, члени яких спираються на власний релігійний досвід та самі його інтерпретують. Такий індивіду­алізм, в тому числі, призводить до того, що віруючий концентрується не на відносинах із Богом, а на власному самовдосконаленні завдяки осо­бис­тим зусиллям, через фізичні та спіритуалістичні практики. Сюди ж на­ле­жить феномен віруючих, які не відносять себе до жодної існуючої конфесії, або поділяють погляди певної традиції, не належачи до неї інституційно («віра без приналежності»). Тобто релігійні інституції втра­чають свій вплив зі зростанням індивідуалізму, але набирає сили осо­биста релігійність, коли критерієм належності до традиції є особисте переконання в такій належності, а не участь у інституційному житті традиції. <blockquote>''«За модерних часів бути релігійним — це не значить відчувати себе приналежним, а радше прагнути бути таким. Це фундаментальне переосмислення зв’язку з традицією, яке характеризує сучасну релігійну віру, відкриває теоретично необмежені можливості для винаходження, складання докупи та гри з системами мислення, які спроможні «утворювати традицію»»''<ref>"Hervieu-Léger D." Religion as a chain of memory / Danièle Hervieu-Léger; tr. into eng. by Simon Lee. – Cambridge: Polity Press, 2006. – P. 167.</ref>.</blockquote>Деякі сучасні дослідники (наприклад, [[Пітер Бергер]]) порівнюють бріколаж також зі збиранням моделей з конструктора [[Лего|Lego]], коли людина має обмежену кількість символів та елементів світогляду, але вільна розпоряджатися ними за власним бажанням. Теорія бріколажу не при­зво­­дить до висновків про поступове відкидання чи переопрацювання релігійних елементів та заміну їх на [[Секуляризація|секулярні]], оскільки людина може використовувати все ті ж релігійні елементи в нових побудовах, або додавати до них елементи з інших релігійних традицій, чи навіть нерелігійні елементи, і приходити до релігійних висновків, навіть якщо це не входило до її планів, оскільки результат дій бріколера випадковий і не прогнозується заздалегідь. Cаме перехід від бріколажу до інже­нерного мислення можна було б уважати секуляризацією, втім, ще Леві-Стросс застерігав від надання відносинам бріколажу та наукової [[Парадигма (філософія)|парадигми]] рис еволюційного переходу – ці дві форми конструювання світогляду притаманні сучасній людині в однаковій мірі, й бріколаж нерідко застосовується в мистецтві, іграх та навіть теоретичній [[Рефлексія (філософія)|рефлексії]], на рівні з науково-інженерним світобаченням.
 
== Виноски ==
<references />
 
== Література ==
# Леви-Стросс К. Неприрученная мысль / Клод Леви-Стросс // Тотемизм сегодня. Неприрученная мысль : [пер. с фр. А. Б. Островского]. – М.: Академический проект, 2008. – 520 с.
# Hervieu-Léger D. Individualism, the Validation of Faith, and the Social Nature of Religion in Modernity / Danièle Hervieu-Léger; tr. into eng. by Michael Davis // The Blackwell companion to sociology of religion / edited by Richard K. Fenn. – Padstow: Blackwell Publishing Ltd, 2003. – P. 161-175.
# Hervieu-Léger D. Religion as a chain of memory / Danièle Hervieu-Léger; tr. into eng. by Simon Lee. – Cambridge: Polity Press, 2006. – 204 p.
== Виноски ==