48 848
редагувань
Віщун (обговорення | внесок) (оформлення) |
|||
'''Бріколаж''' (від [[Французька мова|фр.]] ''bricolage'') — термін у європейській [[Соціологія релігії|соціології релігії]] та [[Антропологія|антропології]], позначає особливий тип [[Свідомість|свідомості]], притаманний первісному, або традиційному, мисленню на відміну від сучасного типу свідомості. Носій такої свідомості — бриколер — формує свій [[Світогляд|світогляд]], комбінуючи елементи різних світоглядів, [[Релігія|віровчень]], [[Ідеологія|ідеологій]]. Теорія бріколажу за змістом наближена до теорії «клаптевої релігії».
== Сучасний стан ==
Концепцію бріколажу в сучасній соціології релігії розвиває, насамперед, відома французька соціолог Даніель Ерв’є-Лежер, автор таких праць, як «Релігія для пам’яті» (La religion pour mémoire, 1993), «Паломник і навернений: релігія в русі» (Le Pèlerin et le converti. La Religion en mouvement, 1999), «Соціологія та релігія: класичні підходи» (Sociologies et religion: approches classiques, 2001) та ін. Слід зазначити, що остання з перерахованих книг написана Ерв’є-Лежер у співавторстві з Ж.-П. Віллемом – відомим французьким соціологом, якому належить, зокрема, перекладена українською мовою книга «Європа та релігії: ставки ХХІ століття»<ref>"Віллем Ж.-П." Європа та релігії. Ставки ХХІ-го століття / Жан-Поль Віллем; [пер. з фр. Д. Каратєєва]. – К.: Дух і літера, 2006. – 331 с.</ref>. де чимало місця приділено французькій моделі секуляризації та лаїчності. Д. Ерв’є-Лежер говорить не про зростання секулярності, а про зростання релігійного індивідуалізму, який, наприклад, у Європі набув критичної маси з початком [[Реформація|реформації]], а остаточно закріпився за часів релігійних мереж «Нью Ейдж»<ref>"Hervieu-Léger D." Individualism, the Validation of Faith, and the Social Nature of Religion in Modernity / Danièle Hervieu-Léger; tr. into eng. by Michael Davis // The Blackwell companion to sociology of religion / edited by Richard K. Fenn. – Padstow: Blackwell Publishing Ltd, 2003. – P. 161-175.</ref>. Внаслідок такого індивідуалізму офіційні церкви втрачають свій вплив на суспільство, а набирають сили гетерогенні невеликі групи, члени яких спираються на власний релігійний досвід та самі його інтерпретують. Такий індивідуалізм, в тому числі, призводить до того, що віруючий концентрується не на відносинах із Богом, а на власному самовдосконаленні завдяки особистим зусиллям, через фізичні та спіритуалістичні практики. Сюди ж належить феномен віруючих, які не відносять себе до жодної існуючої конфесії, або поділяють погляди певної традиції, не належачи до неї інституційно («віра без приналежності»). Тобто релігійні інституції втрачають свій вплив зі зростанням індивідуалізму, але набирає сили особиста релігійність, коли критерієм належності до традиції є особисте переконання в такій належності, а не участь у інституційному житті традиції. <blockquote>''«За модерних часів бути релігійним — це не значить відчувати себе приналежним, а радше прагнути бути таким. Це фундаментальне переосмислення зв’язку з традицією, яке характеризує сучасну релігійну віру, відкриває теоретично необмежені можливості для винаходження, складання докупи та гри з системами мислення, які спроможні «утворювати традицію
== Виноски ==▼
<references />
== Література ==
# Леви-Стросс К. Неприрученная мысль / Клод Леви-Стросс // Тотемизм сегодня. Неприрученная мысль : [пер. с фр. А. Б. Островского]. – М.: Академический проект, 2008. – 520 с.
# Hervieu-Léger D. Individualism, the Validation of Faith, and the Social Nature of Religion in Modernity / Danièle Hervieu-Léger; tr. into eng. by Michael Davis // The Blackwell companion to sociology of religion / edited by Richard K. Fenn. – Padstow: Blackwell Publishing Ltd, 2003. – P. 161-175.
# Hervieu-Léger D. Religion as a chain of memory / Danièle Hervieu-Léger; tr. into eng. by Simon Lee. – Cambridge: Polity Press, 2006. – 204 p.
▲== Виноски ==
|