Лао-цзи: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shkod (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 8:
Найвідоміший варіант біографії Лао-цзи повідомляється [[Сима Цянь|Сима Цянєм]]: Лао-цзи народився в царстві [[Чу (царство)|Чу]] на півдні [[Китай|Китаю]]. Велику частину свого життя він служив хранителем царської бібліотеки держави [[Чжоу]], де зустрічався з [[Конфуцій|Конфуцієм]]. У похилому віці він відправився з країни на захід. Коли він досяг прикордонної застави, то її начальник [[Їнь Сі]] попросив Лао-цзи розповісти йому про своє вчення. Лао-цзи виконав його прохання, написавши текст Дао Де Цзін (Канон Шляху і благодаті), де розказав про принципи свого вчення. Головні філософські категорії — [[Дао]] та [[Де]]. В цьому трактаті пропонується принцип «у-вей» ({{lang2|zh|無為}}, «не-дія») як засіб досягнення «[[дао]]» ({{lang2|zh|道}}, «шляху») через практику Де — правильної дії.
Багато сучасних дослідників ставлять під сумнів сам факт існування Лао-цзи. Деякі припускають, що він міг бути старшим сучасником Конфуція, про якого, — на відміну від Конфуція — в джерелах немає достовірних відомостей ні історичного, ні біографічного характеру. Існують припущення, що Лао-цзи міг бути автором Дао Де Цзіна, якщо він жив в 4—3
== Легенди про Лао-Цзи ==
Рядок 14:
За легендою філософ Лао-цзи самозародився у 14 або 7 ст. до н. е., створивши тіло власної матері — «нефритової діви» (юй нюй), проникнувши в її лоно у вигляді сонячної енергії (ян), акумульованої у п'ятибарвній перлині, і пробувши там 81 рік.
Народившись під сливовим деревом, він узяв прізвище Лі (Слива), набув чудесного вигляду, що включав у себе золоте обличчя, подовжені мочки (ознаку мудрості) та опуклість на тімені, аналогічну індійській ушніші — одній з «32 ознак великих людей», яка вважалася у [[буддизм]]і особливістю ідеального (всесвітнього, священного, харизматичного) царя [[чакравартін]]а і [[Будда|
За іншою легендою майстер Лао-Цзи прийшов до Китаю з [[Індія|Індії]]. Відкинувши свою історію, він з'явився перед китайцями абсолютно чистим, без свого минулого, неначе наново народженим.
Рядок 38:
Відповідно до показаного у Чжуан-цзи розуміння мудреця як «некоронованого царя» (су Ван), Лао-цзи вперше постав у міфологізованій історії у якості Гуанчен-цзи (Чжуан-цзи) наставника Хуан-ді, що нібито правив у 27-26 ст. до н. е.
До 3 ст. н. е. характерні для локальної чуської субкультури міфологічні уявлення про «західний рай» і обителі безсмертних у сакральному центрі світу на чарівній горі Куньлунь злилися з образом «далекої Індії чудесної» (а також Парфії) і утворили легенду (викладену, зокрема, Ге Хуном, 3-4 ст.) про відхід святого-безсмертного Лао-цзи на захід разом із своїм першим учнем [[Інь Сі]]. У процесі конкуренції з буддизмом ця легенда
У секті Небесних наставників вважалося, що втіленням Лао-цзи був анонімний автор найдавнішого містичного коментаря про «Дао де цзин», відомий під псевдонімом Хешан-гун (Пан із Берега Ріки, 2 ст.). Востаннє він з'явився в 142 і передав чудодійні повноваження своєму наміснику на землі — магу Чжан Даоліну.
Сформований у 2 ст. культ Лао-цзи особливого розмаху набув при династії Тан (
У 20 ст. у Китаї проблему історичності Лао-цзи й автора «Дао-дэ цзину» реанімував філософ і суспільний діяч [[Лян Цичао]] (
У народних віруваннях Лао-цзи вважається заступником заклинателів, ковалів, ювелірів, точильників і майстрів із виготовлення піал і паличок для їжі. Атрибути його іконографії є триграмми, гексаграмми і чорний бик, верхи, на якому він відправився на захід.
== Твори ==
Рядок 83 ⟶ 80:
}}
* [http://ukrdao.com «Дао Де Цзін» український текст] {{ref-uk}} ISBN 9789667094713
* [http://newacropolis.org.ua/ua/interesting/phylosophy/?DETAIL=3230
{{бібліоінформація}}
| |||