Кронік Олександр Львович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 36:
В [[1939]] році заочно закінчив [[Військова академія імені М. В. Фрунзе|Військову академію імені М. В. Фрунзе]]. В кінці [[1939]] року домігся відправки на фронт [[радянсько-фінська війна|радянсько-фінської війни]]: командир прикордонного полку, що діяв на Петрозаводському напрямку. У [[1940]] — середині липня [[1941]] років — заступник начальника кафедри тактики, війн та військового мистецтва ордена Леніна Вищої прикордонної школи.
З [[15 липня]] [[1941]] року — начальник штабу 252-ї стрілецької дивізії, сформованої
З [[15 лютого]] [[1942]] року по [[14 жовтня]] [[1943]] року — командир 357-ї стрілецької дивізії [[39-а армія (СРСР)|39-ї армії]] (2-го формування), а з літа [[1943]] року — [[3-я ударна армія (СРСР)|3-ї ударної армії]] Калінінського фронту. У даній якості особливо відзначився влітку 1942 року на Ржевському напрямку: опинившись в оточенні, [[полковник]] О. Л. Кроник в ніч з 8 на 9 липня сформував із залишків своєї дивізії і сусідніх, розбитих противником з'єднань і частин, зведений бойовий загін загальною чисельністю близько десяти тисяч багнетів і, ставши на чолі, успішно вивів його через [[ліс]]и і [[болото]] в розташування головних сил Калінінського фронту.
Рядок 55:
Однак, після проходження всіх інстанцій в самому кінці прізвище Кроніка була викреслена за вказівкою генерала армії [[Іван Іванович Масленников|Івана Масленникова]], очевидцем злочинних діянь якого виявився О. Кронік.
У післявоєнний період і аж до звільнення в запас навесні [[1947]] року, гвардії генерал-майор О. Л. Кроник командував 86-ю гвардійською Миколаївською стрілецькою дивізією.
У 1947 році він був звільнений в запас (по хворобі) з правом несення військової форми.
Останні 30 років життя Олександра Львовича Кроніка були наповнені плідною педагогічною, науковою, журналістською та громадською діяльністю. У 1947-1949 роках він викладав на кафедрі історії Чернівецького держуніверситету.
Після навчання в аспірантурі у 1950 році він захистив дисертацію в Інституті історії АН України, його науковим керівником був відомий український вчений Ф.П. Шевченко. Рішенням Президії Академії наук України О.Л. Кронік одержав вчене звання старшого наукового співробітника, працював у воєнно-історичному відділі Інститута. З 1950 року — старший науковий співробітник Інституту історії Академії наук України.
В 1966-1968 роках він викладав у Київському художньому інституті, нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, потім працював у Міністерстві Вищої та Середньої спеціальної освіти .
Після организації Військово-наукового товариства при Київському окружному Будинку офицерів О.Л. Кронік очолив Військово-історичну секцію, проводив наукові конференції, керував літоб'єднанням
Генерал Кронік був першим головою Ради ветеранів 343-ї Белостокської червонопрапорної дивізії, брав участь у створенні понад 80-ти шкільних музеїв та кімнат Бойової слави, невтомно працював по увічненню подвигів воїнів і, як член Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, виступав з лекціями і доповідями перед особовим складом частин, школярами і студентами.
[[Файл:Могила Олександра Кроніка.JPG|міні|250пкс|Могила Олександра Кроніка]]
Помер [[20 грудня]] [[1976]] року. Похований на [[Лук'янівський військовий цвинтар|Лук'янівському військовому кладовищі]].
| |||