Хіпі: відмінності між версіями

Епіцентром контркультури знову стає [[Нью-Йорк]]. [[Еббі Гофман]] намагається політизувати хіпі, взявши на озброєння методологію [[партизанський театр|партизанського театру]] [[Диґґери|Диґґерів]] із Сан-Франциско. Разом із [[Джеррі Рубін]]ом, котрий прибув із [[Берклі]], вони засновують у Нью-Йорку в [[1968]] [[міжнародна молодіжна партія Yippie|Міжнародну молодіжну партію Yippie]]. Найголоснішою акцією Yippie стало проведення «Фестивалю Життя» у Чикаго у серпні [[1968]], який увійшов у історію США під назвою Поліцейського бунту і закінчився судом над організаторами. Останньою великою акцією став найбільший рок-фестиваль у [[Вудсток|Вудстоці]] біля Нью-Йорка у серпні [[1969]], на який з'їхалося майже 500 000 осіб. Проте подальші події — суд над учасниками комуни [[Чарлі Менсон]]а, вбивство під час концерту [[Rolling Stones]] в Альтамонті в грудні 1969 р., активізація терористичних груп привели до занепаду руху на Заході. Він трансформувався у щорічні зльоти хіппі [[Rainbow Gathering]]. Перший з таких зльотів відбувся в липні [[1972]] у штаті Колорадо на землях індіанців [[хопі]], прибуло 20 тисяч хіппі. Надалі Міжнародні Rainbow відбуваються регулярно в багатьох країнах світу, в тому числі, в Україні (у серпні [[2009]] на Закарпатті).

 

 

Значного поширення контркультура хіппі набула у колишньому [[СРСР]]. Починаючи з [[1967]] у [[Москва|Москві]] й містах, розташованих близько до західного кордону — [[Ленінград]]і, [[Таллінн]]і, [[Рига|Ризі]], [[Вільнюс]]і, [[Каунас]]і, [[Ґродно]], [[Львів|Львові]], з'являються великі групи довговолосих. Спочатку вони, так чи інакше, були включені до протестних акцій і піддавалися репресіям — арешт групи Шарніра у Львові в листопаді [[1970]], розгони демонстрацій у Москві ([[1 червня]] [[1971]]), Гродно і Вільнюсі (в серпні [[1971]]), заворушення в Каунасі після самоспалення [[Ромас Каланта|Ромаса Каланти]] (травень [[1972]]). Репресії призвели до виникнення [[Система|Системи]] — неформальної мережі осередків хіпі по всій території Союзу, яка могла функціонувати в напівпідпільних умовах [[андеґраунд]]у (надавати житло, адреси по всій території Союзу, проводити культурні заходи — підпільні рок-концерти, виставки). Завдяки цьому рух в СРСР проіснував набагато довше, аніж на Заході. Витворився певний кодекс поведінки, хіпі чітко вирізняли себе серед членів традиційного суспільства («цивільних»), заперечували комсомол, службу в армії, працю на радянських підприємствах. Одночасно з цим вони уникали однозначних політичних кроків, через що їм не так просто було «пришити» політику. Постійним місцем збору хіпі в СРСР від початку 1970-их рр. і аж до горбачовської [[Перебудова|Перебудови]] був Таллінн, оскільки режим в Естонії був найбільш толерантним. Сюди з'їжджалися на початку травня, коли починався автостопний сезон. 1 червня на [[День захисту дітей]] їхали до Москви. Щоліта, починаючи з [[1978]], відбувалися всесоюзні хіпі-[[сейшн]]и на річці [[Ґауя|Ґауї]] недалеко від Риги, під час святкування [[Ліго]] (латиського Івана Купала), їх започаткував [[Михаїл Бомбін]] з Риги. Найважчим для хіппі виявився період [[андроповщина|андроповщини]] [[1982]]–[[1984]] рр., коли багатьох учасників руху було арештовано і запроторено в тюрми й психлікарні. Із початком [[Перебудова|Перебудови]] і [[Гласність|Гласності]] в середовищах Системи з'являються спроби переосмислити ідеологію — маніфест «Хиппи от Системы к Богу» Генерала, Сталкера і Вороб'я (Москва, [[1986]]) та інші. Процеси демократизації в СРСР призвели до виходу Системи з підпілля і, як наслідок, до її розпаду.

 

== Хіпі в Україні ==

 

У 1970-их роках головним місцем збору став [[Республіка Святого Саду|Святий Сад]], де зосереджувалися учасники рок-гурту [[Супер Вуйки]] (лідер [[Ілько Лемко]]), відбувалися хіп [[сейшн]]и. Один із них, пов'язаний з культом [[Джимі Хендрикс|Хендрикса]], вилився у стихійну демонстрацію у Львові 17 вересня 1977 року.