Архілох: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TeoBot (обговорення | внесок)
м checkwiki за допомогою AWB
Немає опису редагування
Рядок 12:
''Хліб мій на списі замішаний; теж і вино я на списі''
 
''Маю ісмарське, і п’юп'ю, спершись на списа також.''
 
(переклад [[Григорій Кочур|Г. Кочура]])
Рядок 22:
Архілох жив в епоху запеклих соціально-політичних конфліктів і яскраво зобразив у своїх віршах, від яких залишилися лише уривки, життєві поневіряння відщепенця від свого класу. Архілох писав епіграми, елегії, гімни. Але особливо славилися його уїдливі [[ямб]]и. У віршах Архілоха ми вперше зустрічаємо [[шестистопний ямб]], що згодом став пануючим в грецькій і римській драмі. Архілох створив [[епод]] — строфу, що складається з ямбічного і дактилічного вірша (ахіллесова'' строфа''), добре відому нам по наслідуванню [[Горацій|Горація]].
 
За переказом, Архілох не дожив до старості. Він все життя воював і навіть загинув між військами двох еллінських островів — Пароса і Наксоса. Хоч Архілох був мужнім, це вже була зовсім не та «класична» мужність, не та героїка, яку проповідував у своєму епосі [[Гомер]]. Якщо для героїв Гомера повернутися без щита означало б довічну ганьбу, адже кредо тієї героїчної доби втілювалося у вислові «зі щитом (перемога) або на щиті (смерть)». Та Архілох писав, що під час одного з боїв свого щита загубив і його зараз носить ворог, але він, Архілох, цим не переймається і купить собі нового щита:
 
''Хтось із саійців щитом моїм нині хизується, певно:''
Рядок 38:
''Тільки коли б мені тут без борні не загинуть, без слави…''
 
''Виконать діло велике на спогад далеким нащадкам!...''
 
Тож абсолютним дисонансом Гомеровим віршам звучать рядки Архілоха:
Рядок 55:
[[Файл:Archilochos fragment PK7511r.jpg|міні|100пкс|Фрагмент Архілохового рукопису]]
 
Архілох жив в епоху запеклих соціально-політичних конфліктів; настрій епохи яскраво відображено в його віршах. Архілох відмовляється від героїчного ідеалу гомерівської традиції.  Він вважає за краще активну участь в житті, безособовому «епосу аристократії» протиставляє суб'єктивну поезію особистості - — антагоніста громадським умовностей.
 
Папірусні знахідки останніх десятиліть значно розширили уявлення про творчість Архілоха. Близько 120 збережених фрагментів творів Архілоха відрізняються великою різноманітністю. Архілох писав у різних жанрах (гімни богам, елегії, байки, епіграми), проте найбільшу славу придбали його «ямби», або Еподи - — вірші, полемічно загострені проти аристократичних уявлень про честь, доблесті та посмертної слави.
 
Архілох був першим і найвидатнішим представником ямбічної лірики, хоч писав також елегійні вірші. Його філософія відповідала новій суспільній моралі, що відкидала всі традиції й правила аристократії. Сам Архілох це підтверджує і життям, і поведінкою. Так, він не звертав уваги на закиди недоброзичливців, відкрито поривав з деякими традиціями, був завжди у відвертий своїх почуттях.
 
Саме у віршах Архілоха дослідники знайшли першу реальну історичну дату (а отже це перша історична дата у всій античній літературі) — це 6 квітня 648  р. до н. е. Це день затемнення сонця і вчені точно встановили його. Для Архілоха, поета, який знаходився на межі двох світів: старого, героїчного (доби Гомера), і нового, авантюрно-прагматичного, який відірвався від першого, але не повністю сприйняв другий і з цих світів, затемнення сонця стало наче символом «затемнення людської долі», її непередбаченості. Він чи не вперше в світі висловив думку, що людина — лише маленька піщинка у вихору земного життя (лейтмотив літератури [[бароко]] а також [[модернізм]]у):
 
''Що б назвав ти неможливим, несподіваним, а чи —''
 
''Дивним, раз (усі те зріли) Олімпійців батько  — Зевс''
 
''Сонця блиск, ясного сонця, заховав  — і серед дня''
 
''Ніч зіслав  — блідий із нею жах людьми оволодів?''
 
''Відтоді  — вже все можливе, вже всього чекати їм''
 
''Можна, тож було б не диво, якби звір якогось дня''
Рядок 107:
(переклад А.Содомори)
 
Цьому хаосу людського буття, безсиллю людини вплинути на свою долю поет протиставляє одне — - "«мужність, непохитне сердце"»
 
''Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять —''
Рядок 113:
''Ти ж відважно захищайся, з ворогами позмагайсь.''
 
''Хай на тебе скрізь чатує ворожнеча  — завжди будь''
 
''Непохитне. Переможеш  — хвались відкрито цим,''
 
''Переможене  — удома в самоті стримуй плач.''
 
''Радість є  — радій не надто, є нещастя  — не сумуй''
 
''Понад міру. Вмій пізнати зміни в людському житті.''
Рядок 131:
Відомий античний переказ, що, мовляв, якийсь Лікамп пообіцяв віддати за Архілоха свою доньку Ніобу, але обманув поета, віддавши доньку за іншого. І що, мовляв, після цього обурений Архілох написав про цих двох своїх земляків настільки дошкульні ямби, що Лікамп не витримав ганьби і вкоротив собі віку. Але подібні «історії» розповідають про інших творців ямбів, які «відзначилися» подібним доведенням до самогубства людей саме за допомогою дошкульної сили своїх віршів (ямбів). Що це, правда чи вигадка? Звісно, враховуючи колосальну віддаленість від нас доби античності цих «страшних оповідок» достеменно як ніхто не заперечить, так ніхто й не доведе. Але швидше за все саме таким чином підкреслювалася сила поезій Архілоха, їхнього впливу на людей. З подібним прийомом підкреслення сили вірша Тертея (за допомогою створення образу фізично слабкого вчителя музики замість мужнього і сильного спартанця) ми щойно зустрілися у процесі розгляду його творчості.
 
Дуже вірогідно, що обидва цих поети стали об’єктамиоб'єктами своєрідної «емблематизації», адже пізніше дослідники просто зробили їх свого роду «емблемами», «символами» якихось конкретних явищ літератури: Тіртей — творець патріотичних елегій, Архілох — творець дошкульних ямбів (так наче інших тем і жанрів у творчості цих поетів і не було).
 
Але повернімося до Архілоха, якого давні греки ставили в поетичній майстерності поруч з Гомером. А на острові Паросі навіть існував його культ і на честь Архілоха було збудовано святилище, уламки якого збереглися до нашого часу.
Рядок 139:
Сам Архілох називав свою поезію і ліру «солодким даром [[Музи|Муз]]», а себе — «глашатаєм» і «воїном». Відповідно до тієї самої легенди, він по новому почав співати нові пісні, ввів на Паросі новий культ [[Діоніс]]а. Але співвітчизники поета вороже зустріли ці нововведення і навіть обвинуватили його в безбожництві. Тоді за співака заступився сам [[Діоніс]], жорстоко покаравши паросців, і ті, за порадою [[Аполлон]]а, покаялися і по заслугах оцінили Архілоха.
 
Поет одним із перших у грецькій літературі висуває ідею золотої середини, яка надзвичайно чітко пізніше буде сформульована римським поетом [[Горацієм]]. Хоча поет й проповідує помірність і стриманість у горі й нещасті, але особисті неприємності викликають у нього нестримне шалене озлоблення. Архілох узагалі надзвичайно емоційний. Є уривки, у яких поет возвеличує дружбу. Один із них присвячений пам’ятіпам'яті зятя, який загинув у морі. У всіх своїх нещастях, навіть коли доводиться і «руку простягати», поет незмінно покладає надію на всевидющих богів.
Під час перебування в Греції Архілох відвідав Олімпію, де написав гімн на честь Геракла, засновника Олімпійських ігор. Цей гімн із популярним приспівом «тенелла» пізніше протягом багатьох століть виконувався на цих іграх.
 
Творчість Архілоха надзвичайно багата за змістом і формою. Він створив чудову за багатством і чистотою поетичних засобів лірику, сповнену найтонших відтінків. Ним були написані не тільки ямби та елегії, але й епіграми, гімни, пов’язаніпов'язані з сучасністю байки («Мавпи», «Лисиця і Орел»).
 
Цей мужній пафос творчості поета пронизує більшість його відомих творів, тому останній рядок наступного вірша («сльози облиште жінкам») можна сприймати як своєрідний епіграф до всієї творчості поета:
Рядок 156:
''Та пам'ятайте про те, що від горя жорстокого захист''
 
''Нам дарували боги  — стійкість твердої душі.''
 
''Лихо зрадливе не спить, а чатує на кожного пильно:''
Рядок 162:
''Нині ридаємо ми, ятриться рана у нас,''
 
''Завтра - — на інших черга, то ж візьміть себе в руки скоріше,''
 
''Мужніми будьте, терпіть, сльози облиште жінкам.''
Рядок 168:
(Переклад А.Содомори)
 
Виразність Архілохової стриманої, невимушеної й витонченої мови, ліричних образів, зробила його чи не найвидатнішим поетом античності. Його ім’яім'я було оточене загальною любов’юлюбов'ю, про що свідчить пам’ятникпам'ятник, поставлений на початку I  ст. до н. е. на батьківщині поета. На ньому були вирізьблені найголовніші дати життя Архілоха (вони майже не збереглися). На честь поета встановлено культ — свідчення, що його шанували як міфологічного героя.
 
Поезія Архілоха надала поштовх розвитку грецької лірики, а його нововведення були підхоплені численними поетами і письменниками, включно з грецькими комедіографами [[V ст. до н. е.]]
 
Творчість Архілоха буда надзвичайно емоційною. Є уривки, у яких поет звеличує дружбу. Один із них присвячений пам'яті зятя, який загинув у морі. Архілох дуже його любив, високо цінував і тому зі щирістю і ніжністю оплакує його і навіть зізнається, що після його смерті "«ні ямби, ні втіхи на розум не йдуть"». Проте поет знаходить засіб від горя, посланий самими богами  "«стійкість незламну"». У всіх своїх нещастях, навіть коли доводиться і "«руку простягти"», поет незмінно покладає надії на всевидющих богів. Всемогутні, вони можуть і підвести людину з чорної землі та поставити на ноги, і кинути напризволяще. Він радить ніколи не дивуватися діям Зевса і богів, бо для смертних вони незбагненні. Боги  — вершителі долі людей:
 
''О Зевсе, батьку мій! Царюєш в небесах,''
 
''Ти свідок справ людських —''
 
''І злих, і правих. Тож тобі не все одно,''
 
''По правді звір живе чи ні''
Рядок 185:
 
== Див. також ==
* [[5873 Архілох]]  — астероїд, названий на честь поета.
 
== Джерела і література ==
{{вікіцитати}}
{{Commonscat|Archilochos|Архілох}}
* ''Ковбасенко Ю. І.'' Антична література: Навчальний посібник для студентів. 2-ге видання, розширене та доповнене.  — К.: Київський ун-тет імені Бориса Грінченка, 2012.  — С. 88-91.
* Архілох. ''Хліб на списі. Фраґменти віршів.'' Переклад з давньогрецької, передмова, коментарі Андрія Содомори Львів: ЛА «Піраміда», 2014.  — 196 с.  — (Приватна колекція)  — ISBN 978-966-441-342-5
 
== Посилання ==
Рядок 198 ⟶ 199:
[[Категорія:Давньогрецькі поети]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо астероїд]]
[[Категорія:VII століття до н. е.]]