Словацьке вторгнення у Польщу: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
виправлення орфографічних помилок у тексті
Скасування редагування № 16890916 користувача 93.180.219.187: краще не стало
Рядок 31:
Відразу ж після проголошення незалежності Словаччина була атакована угорським військами, внаслідок цього [[Словацько-угорська війна|коротокочасного конфлікту]] угорці зайняли 1,7 тис. км² словацької території. За таких умов Словаччина була змушена 23 березня укласти договір про захист з [[Третій Рейх|Третім Рейхом]], відповідно до якого Німеччина гарантувала незалежність і територіальну цілісність Словаччини, яка у свою чергу зобов'язалася надавати німецькому війську вільний прохід своєю територією, а також узгоджувати з Третім Рейхом розвиток власних збройних сил та усі кроки у зовнішній політиці<ref>[http://avalon.law.yale.edu/imt/1439-ps.asp Текст Договору про захіст між Німецьким Рейхом та Словацькою Державою від 23 березня 1939 року.] Переклад на ''Lillian Goldman Law Library.'' {{ref-en}}</ref>.
 
Згідно з зазначеним договором німецьке командування при розробці [[План «Вайс»|плану «Вайс»]] із захоплення території Польщі мало повне право розраховувати на надання Словаччиною не лише власної території для майбутнього наступу частин [[Вермахт]]у, а й прямої військової допомоги. Словацький уряд дозволив розміщення німецьких військ біляу польського кордону, а також використання Німеччиною існуючих та будівництво нових польових литовищлетовищ, баз постачання, залізничної та шосейної мережі.
Для підготовки збройного походу [[28 серпня]] [[1939]] року було оголошено загальну мобілізацію. На відповідну вимогу Німеччини для участі в нападі на Польщу у Словаччині було сформовано 3 дивізії, які утворили [[Армія Польова «Бернолак»|польову армію «Бернолак»]] чисельністю 51 тисяча вояків, під командуванням міністра оборони Словацької Республіки генерала [[Фердинанд Чатлош|Фердинанда Чатлоша]]. Окремо до польової армії було приєднано дивізіон літаків прикриття, моторизовану групу «Калінак» та окремі загони Глінкової Гвардії («Hlinkova Garda»).
Словацьке військо знаходилось в оперативному підпорядкуванні 14-ї армії Вермахту генерал-полковника Вільгельма ЛістаЛиста.
 
== Військові дії ==
Рядок 39:
 
Формально словацькі війська мали би боронити власний кордон та сковувати дії польських сил, проте німецьке командування розширило це завдання та віддало наказ про вторгнення на польські терени.
Відомості словацької розвідки наприкінці серпня 1939 року подавали всеосяжну інформацію про чисельність польських сил в Карпатах, й командування допускало у певній фазі війни напад Польщі на територію Словаччини. 1 вересня 1939&nbsp;р. оу 5-й годині ранку, без формального оголошення стану війни словацькі війська перетнули польский кордон. Протистояли словакам польська «Армія Краків»(генерал Шилінг) та «Армія Карпати» (генерал А. Фабриці).
Словацькі дивізії отримали диференційовані завдання: 1 піхотна дивізія (генерал [[Антон Пуланич]]) атакувала Підгалля, Пеніни і частково Судецькі Бескиди. Шлях її наступу проходив через Явожне-Юргув-Нєдзічє-Чорштин-Нижнє Сромовце-Новий Тарг. Після цього дивізія мала продовжувати наступ у напрямку Маньови-Харкльова-Охотниця-Тильманова та Кам'яниці. На лінії просування словацьких сил доходило до запеклих боїв з польськими частинами. Так, на околиці Чорштина, Охотниці, Лелюхова, Мушині, Жегєстова польські війська без зупину атакували словаків, що на певний час зупинило просування останніх.
4-5 вересня дивізія брала участь у боях проти регулярних частин польської армії. 7 вересня зайняла оборону, просунувшись на 30&nbsp;км углиб польської території.
 
Тим часом 2-а словацька дивізія перебувала в резерві та мала діяти на відрізкувідтинку Бардейюв-Швідник-Новий Сонч, але практично не брала участі в бох з поляками. Лише 3 вересня польскими військовими було зафіксовано вторгнення 4-х бронеавтомобілів і ескадрону кавалерії до Тилича. Польська оборона примусила словаків до відступу з населеного пункту. 2-а дивізія була задіяна в поліцейській операції по зачищенню територій від залишків польского війська на лінії Кросно-Сянок-Леско. 16 вересня 1939 року ця дивізія була відведена до Словаччини, а її місце зайняла введена моторизована група «Калінак» (полковник Імро)<ref>[http://blog.i.ua/user/1596777/860297/ Словако-польска війна]</ref>.
 
3-я словацька дивізія «Разус» під командуванням полковника [[Августин Малар|Августина Малара]] боронила 170-кілометрову ділянку кордону від [[Стара Любовня|Старої Любовні]] до кордону з Угорщиною, де відбивала атаки польскої армії під Черемхою і Гутою Полянською, а також підтримувала німців в наступі по лінії Ясло-Кросно-Сянок та Букоуське-Балигруд-Цисна. Ця дивізія брала участь лише в локальних прикордоннх сутичках, згодом перейшла кордон та до 11 вересня зайняла частину польської території, не зустрівши збройного спротиву.
Рядок 51:
 
== Повітряна війна ==
В нападі на Польщу взяли участь 2 винищувальні ескадрилії словацької армії (20 літаків Avia B-534) і розвідувальна ескадрилья (10 літаків). Вони займалися супроводженням німецьких бомбардувальників, нищенням польських комунікацій, розкиданнярозкидування листівок, налагодженням зв'яжу тощо Маршрути бойової авіації пролягали над південною Польщею (Стрий, Дрогобич, Львів, Тернопіль). Відомий інцидент 3 вересня, коли словацькі літаки атакували з повітря Чехословацький Легіон Польського Війська у Глибочку Великому (7 кілометрів від Тернополя).
18 вересня словацькі літаки були виведені з фронту.
 
У перші дні війни словацькі ЗМІ повідомляли про польоти польських літаків у словацький прикордонній зоні. Завдяки таким польотам поляки мали детальні світлини найважнішого летовища в Спіському Новому Селі, натомість, політ над Пшешовем закінчився підбиттям польського літака. Існує інформація, що польські ВПС мали наказ обстріляти обстрілу міст у самій Словаччині<ref>[http://blog.i.ua/user/1596777/860297/ Словако-польска війна]</ref>.
 
== Наслідки ==