Мартін Лютер: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shkod (обговорення | внесок) вікіфікація |
|||
Рядок 60:
== Реформаторство ==
[[Файл:Luther-verbrennt-Bulle.jpg|thumb |«Мартін Лютер [[Спалення книг|спалює]] [[Булла|буллу]]», гравюра на дереві, [[1557]]]]
18 жовтня 1517 папа Лев Х випускає буллу про відпущення гріхів і продажу [[Індульгенція|індульгенцій]] з метою «Сприяння побудові храму св. Петра і порятунку душ християнського світу». Лютер вибухає критикою ролі церкви в порятунку, яка виражається [[31 жовтня]] [[1517]] року в [[95 тез]]ах<ref>[http://www.znanie-sila.ru/online/issue_619.html Чи був Лютер бунтівником?]</ref>. Тези були також відправлені єпископу Бранденбурзькому і архієпископу Майнцському. Варто додати, що виступи проти папства були і раніше. Однак вони носили дещо інший характер. Очолені гуманістами виступи проти [[Індульгенція|індульгенції]] розглядали проблему з точки зору людяності. Лютер же критикував догми, тобто християнський аспект вчення. Чутки про тези поширюються блискавично і Лютера викликають в [[1519]] році на суд і на [[Лейпцизький диспут]], куди він з'являється, незважаючи на долю [[Гус Ян|Яна Гуса]], і в диспуті висловлює сумнів у справедливості й непогрішності католицького папства. Тоді [[Лев X (папа римський)|Папа Римський Лев X]]
Перекладені з латини на німецьку і видрукувані великим тиражем тези несподівано знаходять великий розголос у суспільстві, його підтримують такі самі вільнодумці, як він, — рицарського стану [[Ульріх фон Гуттен]], вчений європейського рівня, професор Віттенберзького університету [[Філіп Меланхтон]], навіть [[курфюрст]] [[Фрідріх Мудрий]]. Їхня підтримка додає Лютеру впевенності і він відмовляється на вимогу вищого духовенства визнати свої помилки. Більше того, він ставить під сумнів саме існування не тільки папства, але і Церкви взагалі. У відповідь папа [[Лев Х]] своєю [[Папська булла|буллою]] від [[15 червня]] [[1520]] року погрожує йому відлученням від Церкви і дає 60 днів на роздуми і покаяння. Лютер далекий від покаяння, і тоді на вимогу папи новообраний імператор [[Карл V Габсбург|Карл V]], який ще чекає на коронацію папою, видає едикт про спалення усіх друкованих праць Лютера. В багатьох містах Європи, зокрема у [[Льєж]]і, [[Кельн]]і, [[Майнц]]і книги, брошури, плакати були кинуті у вогонь, що справило велике враження на публіку. Тим не менше у Лютера лишається багато прихильників і у відповідь на той акт студентство Віттенберга спалює католицькі книжки і серед них «Кодекс канонічного права». Присутній при цьому Лютер кидає у вогонь папську
За допомогою прибічників Лютера, особливо [[Меланхтон]]а, процес Реформації набирає силу. Демонструючи свій розрив з Католицькою Церквою, багато священників починають одружуватися, деякі цивільні особи зважуються виконувати ритуал [[причастя]], а вірні — нищити образи і церковну скульптуру. Реформація йшла як «зверху», так і «знизу». Поступово виникає загроза соціальних заворушень і Лютер виходить з підпілля у Віттенберзі, щоб пом'якшити радикальність руху і тим, з одного боку, запобігти введенню в місто військ для встановлення порядку, а з другого, не наражати на небезпеку прихильних до нього курфюрстів, допомога яких була йому ще потрібна. Тим часом у Римі папський престол займає [[Адріан VI (папа римський)|Адріан VI]], який розглядає процес реформації як кару Божу за гріхи і намагається прийти до примирення з Лютером.
|