Чучупак Олекса Степанович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Othernames|Чучупак}}
'''Оле́кса Степа́нович Чучупа́к''', (після [[1894]], с. [[Мельники (Чигиринський район)|Мельники]] Чигиринського повіту Київської губернії — [[1921]] р., ?) — військовий діяч часів [[УНР]], отаман [[Холодноярська Республіка|Холодного Яру]]. Створив першу військову організацію в новітній історії [[Холодний Яр|Холодного Яру]].
 
'''Оле́кса Степа́нович Чучупа́к''', (після [[1894]], с. [[Мельники (Чигиринський район)|Мельники]], ЧигиринськогоЧигиринський повітуповіт, КиївськоїКиївська губернія, Російська імперія губернії — [[1921]] р., ?)  український і російський суспільний і військовий діяч часів [[УНР]], отаман [[Холодноярська Республіка|Холодного Яру]]. СтворивОдин першуз військовузасновників організаціювійськової організації на Черкащині, в новітнійісторичній історіїмісцевості [[Холодний Яр|ХолодногоХолодний ЯруЯр]], яка займає важливе місце в історії козацтва-християнства Київської Русі-України.
== Біографічні відомості ==
[[Батьки]] — Оксана Сидорівна Лівицька та Степан Георгійович Чучупак (у деяких джерелах — Чучупака) мали 5 синів: [[Чучупак Петро Степанович|Петра]], Ореста, [[Чучупак Василь Степанович|Василя]], Олексу та Дем'яна. Троє з них (Василь, Петро та Олекса) стали повстанськми отаманами. Орест загинув на Першій світовій війні 1915 р. під Краковом. Дем'ян (5. 10. 1902 р. - 1992 р. Рівне)- козак полку гайдамаків Холодного Яру.
 
== Життєпис ==
Олекса (Олексій) Степанович Чучупак (Чучупака) народився після 1894 року в с. [[Мельники (Чигиринський район)|Мельники]] Чигиринського повіту Київської губернії.
 
Олекса (Олексій) Степанович Чучупак (Чучупака) народився післяу 1894селі рокуМельники ву с.родині [[Мельникиприписних (Чигиринський район)|Мельники]]козаків Чигиринського повіту Київської губернії Російської імперії.
Молодший брат [[Петро Чучупак|Петра]].
 
[[Батьки]] — Оксана Сидорівна Лівицька таОлекси Степан Георгійович Чучупак (у деяких джерелах — Чучупака) та Оксана Сидорівна Лівицька мали 5 синів: [[Чучупак Петро Степанович|Петра]], Ореста, [[Чучупак Василь Степанович|Василя]], Олексу та Дем'яна. Троє з них (Василь, Петро та Олекса) стали повстанськмиповстанськими отаманами. Орест загинув на Першій світовій війні 1915 р. під Краковом. Дем'ян (5. 10. 1902 р. - 1992 р. Рівне)- козак полку гайдамаків Холодного Яру.
Після закінчення школи, Олекса працював вчителем в с. [[Рацеве|Рацевому]] на Чигиринщині.
 
БравОрест участьзагинув уна [[Перша світова війна|Першій світовій війні]] — рядовий1915 російськоїр. арміїпід Краковом.
 
Дем'ян (5. 10. 1902 р. - 1992 р. Рівне)- козак полку гайдамаків Холодного Яру.
 
МолодшийОлекса молодший брат [[Петро Чучупак|Петра]].
 
Після закінчення школи, Олекса працював вчителем в с. [[Рацеве|Рацевому]] на Чигиринщині.
 
Брав участь у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]], солдат Російської Імператорської Армії.
 
Служив у [[Петроград]]і, брав участь у [[Лютнева революція|Лютневій революції]].
 
1917 року — повернувся у Мельники. Працював вчителем в рідному селі.
 
На прохання ігумені Мотронинського монастиря в 1917 р. (1918 р.?) створив і очолив монастирську охорону із 22 чоловік — першу українську військову організацію в Холодному Яру нової доби. Але післяПісля поразки в бою з німецькою частиною, односельчани звернулися до Василя Чучупака, щоб він став отаманом. Незабаром відділ самооборони переріс у полк гайдамаків Холодного Яру, який від лютого 1919 року активно виступив на підтримку органів влади Української Республіки в Києві, Директорії.
 
У 1919 — 1920-му роках — разом зі страшими братами діявбрав участь у бойових діях в регіоні у складі полку гайдамаків Холодного Яру.
 
Успішно воював проти біло-гвардійціввійськ Денікіна та більшовиківРСЧА.
 
Успішно воював проти біло-гвардійців та більшовиків.
Організаційно полк підпорядковувався отаману Херсонщини і Катеринославщини [[Андрій Гулий-Гуленко|Андрію Гулому-Гуленку]].
 
У лютому 1920 року полк гайдамаків Холодного Яру співдіяв з [[Армія УНР|Армією УНР]], яка здійснювала [[Перший зимовий похід]].
 
У 1920 — 1921 роках — учасник Визвольнихвизвольних змагань, повстанський отаман Холодного яру.
 
Брати Чучупаки користувалися надзвичайним авторитетом серед населення, на території Черкащини, що найдовше протрималася вільною від окупації більшовиків. Для нейтралізації українського руху, [[ЧК]] розробило спецоперацію по ліквідації повстанських отаманів.
Рядок 34 ⟶ 41:
З червня 1921 року — заступник начальника Холодноярського окружного штабу [[Іван Петренко|Івана Петренка]]
 
У зв'язку з неможливістю перемогти бунтівних отаманів Холодного Яру у відкритому бою, впредставниками ЧК розробилибуло розроблено ряд спеціальних операціїзаходів, зспрямованих нейтралізаціїна нейтралізацію українського визвольногоантирадянського повстанського руху.
 
Одним з цих заходів була так звана «амністія», яку обіцяли тим повстанцям, які здадуться добровільно. Перехід відбувся в с. Жаботин 4-го (в інших документах 7-го) серпня 1921 року. Окрім Олекси Чучупака, піддалися на «амністію»: Іван Петренко, отамани [[Іван Деркач]], Василенко, [[Чучупак Семен Юхимович|Семен Чучупак]], Товкаченко (Товкач), Темний, Литвиненко, Пинченко і ще більш 20 отаманів і 76 чоловік охорони, зокрема Пономаренко, Віслоух, Бих і Литвиненко. Після цього «амністовані» отамани звернулися з листом до Хмари, Загороднього, Залізняка та інших із закликом до припинення боротьби та "переходу на бік Радянськоїрадянської влади", тобто здачу на милість тодішнього керівництва Української Республіки.
Одним з етапів спецоперації стала, так звана, «амністія», яку обіцяли тим повстанцям, які здадуться добровільно.
Перехід відбувся в с. Жаботин 4-го (в інших документах 7-го) серпня 1921 року. Окрім Олекси Чучупака, піддалися на «амністію»: Іван Петренко, отамани [[Іван Деркач]], Василенко, [[Чучупак Семен Юхимович|Семен Чучупак]], Товкаченко (Товкач), Темний, Литвиненко, Пинченко і ще більш 20 отаманів і 76 чоловік охорони, зокрема Пономаренко, Віслоух, Бих і Литвиненко. Після цього «амністовані» отамани звернулися з листом до Хмари, Загороднього, Залізняка та інших із закликом до припинення боротьби та переходу на бік Радянської влади.
 
БільшовикиСудячи за все радянські керівники з самого початку планували ліквідацію амністованих отаманів, але не наважувались це зробити аж до листопаду, коли вже заходились ліквідовувати не тільки отаманів, а й увесь повстанський, «підозрілий» і співчутливий елемент у районі Холодного Яру.
 
Подальша доля Олекси невідома. Ймовірно розстріляний співробітникам ЧК Української Республіки наприкінці 1921 року.
Імовірно — розстріляний чекістами наприкінці 1921 року.
 
== Вшанування пам'яті ==
Рядок 49 ⟶ 54:
 
== Джерела ==
 
* http://www.banderivets.org.ua/?page=pages/zmist8/HYar/article00
* http://ukrlife.org/main/evshan/yar71.htm
Рядок 55 ⟶ 59:
* http://www.geocities.com/nezboryma_nacia/4_04/chuchupak.html
* http://gaydamak.at.ua/publ/2-1-0-6