Гліреси: відмінності між версіями

| superordo = [[Гризуни]] (Glires)

'''Глі́реси (Glires)''', або '''гризуни́''' в широкому (вихідному) розумінні (Rodentia sensu Linnaeus) — надряд, що обіймає два ряди [[ссавці]]в — [[Зайцеподібні]] (Lagomorpha) й [[Мишоподібні]] (Muriformes).

Раніше [[Зайцеподібні]] (Lagomorpha) й [[Гризуни]] (Rodentia) були об'єднані в одну родину, потім - в один ряд. Але з часом зайцеподібних відокремили від гризунів на рівні окремих рядів. Попри спільні коріння між мишоподібними та [[Зайцеподібні|зайцеподібними]], за 70 мільйонів років ці дві групи дуже змінились і відділились одна від іншої.

Від часів Лінея до середини ХХ ст. зайцеподібних і мишоподібних розглядали у складі ряду гризунів (Glires). У розквіт таких класифікацій ці дві групи гризунів позначали як двопарнорізцевих (Duplicidentata) та однопарнорізцевих (Simplicidentata) (в Україні це відбито у зведеннях Мигуліна 1938 р. та Корнєєва 1952 р.). Надалі, насамперед у час розвитку кладистики та прикладної генетики ця схема класифікування була підтверджена і отримала назву "концепція Glires" (її альтернативами було зближення зайцеподібних та мишоподібних з різними рядами [[плацентарні|плацентарних]] і визнання паралельного розвитку ознак "гризунства").

Паралельно було показано, що рівні диференціації цих двох груп є вищими і можуть бути визнані за [[ряд]]ові. Відповідно до цього ранг групи Glires було піднято до рівня надряду. Окрім того, було показано, що [[стрибунці]] ([[Macroscelidae]]), яких раніше розглядали в межах ряду [[комахоїдні|комахоїдних]] (Insecrivora), можуть також бути віднесені до цього надряду, проте тепер їх розглядають у складі [[афротерії |афротерій]].

Існує велике різноманіття класифікаційних схем і назв. Як один з компромісів може бути такий (за зведенням "[[Mammal Species of the World |Види ссавців світу]]", 2005):

*** інфраряд [[Гундієві |Гундієвиді]] ([[Ctenodactylomorphi]])

Рослиноїдні гризуни розвинули особливе пристосування для перетравлення [[Харчові волокна|клітковини]] і отримання додаткового білку: клітковина через відсутність сласних ферментів ([[Целюлаза|целюлаз]]) не може бути перетравлена і засвоєна, у зв'язку з цим для таких гризунів характерна копрофагія. Зокрема, явище [[Копрофагія |копрофагії]] описано для [[Заєць |зайців]], кролів, [[сліпак]]ів та інших представників. У їхньому кишечнику формуються кульки посліду, які складаються переважно із залишків рослинних тканин і збагачені мікрофлорою, яка розвивається далі у повітряному середовищі. Гризуни повертаються до місць розкладання кульок і поїдають їх, таким способом отримуючи додаткове живлення. В екології це має назву [[Зовнішній рубець |зовнішнього рубця]] за аналогією з рубцем [[Жуйні|жуйних]].

Гризуни - це зазвичай тварини невеликих розмірів. Розміри тіла коливаються від 5 сантиметрів у деяких [[мишівка | мишівок]] до 130 сантиметрів у [[Капібари | капібари]]. <ref Name="Соколов" > {{книга | автор = Соколов В. Е. | частина = | заголовок = Систематика млекопитающих. Отряды: зайцеобразных, грызунов | оригінал = | посилання = | відповідальний = | видання = | місце = М: | видавництво = Вища школа | рік = 1977 | том = | сторінки = 29-39 | сторінок = 494 | серія = | isbn = | тираж = 20000}}</ref> Але зазвичай не перевищують 50 см.<ref name="Громов"> {{книга | автор = Громов И. М., Ербаева М.А. | частина = | заголовок = Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Зайцеобразные и грызуны | оригінал = | посилання = | відповідальний = | видання = | місце = СПб. | Видавництво = | рік = 1995 | том = | сторінки = 58-61 | сторінок = 522 | серія = | isbn = | тираж = 1000}}</ref> Хвіст у гризунів може бути значно довшим за тіло (наприклад, у [[мишівки | мишівок]] та [[Тушканові|тушканів]]), а може бути й зовсім відсутній (наприклад, у [[Морська свинка | морських свинок]]).<ref name="Соколов" />

Форма тіла і кінцівок у гризунів може досить сильно відрізнятися у залежності від способу життя. Так у стрибаючих форм можуть бути сильно розвинені задні кінцівки. У риючих тіло набуває овальноподібної форми і добре розвинені [[Кігті|кігті]] на передніх кінцівках. Також гризуни, що планерують з дерев, і у зв'язку з цим мають бічну шкірну складку (наприклад, [[літяга]]).<ref name="Павлінов"> {{книга | автор = Павлинов И. Я., Крускоп С.В., Варшавський А.А., Борисенко А.В. | частина = | заголовок = Наземные млекопитающие России | оригінал = | посилання = | відповідальний = | видання = | місце = М. | видавництво = КМК | рік = 2002 | том = | сторінки = 132-133 | сторінок = 298 | серія = | isbn = 5-87317-094-0 | тираж = }}</ref>

[[Файл:Gnagarnas tandsystem, Nordisk familjebok.png | left | 200px | thumb | Зубна система гризунів]]

Головною особливістю зубів у гризунів є одна пара збільшених [[Різці|різціврізці]]в, як на верхній щелепі, так і на нижній. [[Різці]] гризунів постійно ростуть і сточуються. Швидкість їх росту досягає 0,8 мм на добу (у бобрів). <ref name="Громов">Громов И. М., Ербаева М.&nbsp;А.&nbsp;Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Зайцеобразные и грызуны&nbsp;— СПб., 1995.&nbsp;— С. 58-61.&nbsp;— 522 с.&nbsp;— 1000 екз.</ref> Передня поверхня різців покрита [[Зубна емаль | емаллю]], задня поверхня&nbsp;— [[дентин]]ом, в результаті чого різці самозаточуються при гризінні. <ref name="Громов" />

У гризунів відсутні [[Ікла|ікла]], і різці розташовані на відстані від малих корінних зубів, яка називається діастемою. [[Корінні зуби | Корінні]] мають пласку жувальну поверхню, яка несе горбики, або петлі емалі. <ref name="Nowak"> {{книга | автор = Nowak R., Paradiso J. | частина = | заголовок = Walker's Mammals of the World | оригінал = | посилання = | відповідальний = | видання = 4th | місце = Baltimore | видавництво = The Johns Hopkins University Press | рік = 1983 | том = 1 | сторінки = 493 | ​​сторінок = 1306 | серія = | isbn = 0-8018-2525-3 | тираж =}} </ref> Різці (а у деяких видів і корінні) не мають [[Корінь зуба | коренів]].

Зубів від 22 (зубна формула <math>I{1 \over 1} C{0 \over0} P{2 \over 1} M{3 \over3}</math>) до 12 (зубна формула <math>I{1 \over 1} C{0 \over0} P{0 \over 0} M{1 \over1}</math>).<ref name="Громов" /><ref name="Соколов">Соколов В.&nbsp;Е.&nbsp;Систематика млекопитающих. Отряды: зайцеобразных, грызунов&nbsp;— М:: Высшая школа, 1977.&nbsp;— С. 29-39.&nbsp;— 494 с.&nbsp;— 20000 екз.</ref><ref name="Громов" />

[[Файл:Cranium of a European Beaver.JPG | thumb | 220px | Череп [[Бобер звичайний | звичайного бобра]]]]

У зв'язку з харчуванням грубою рослинною їжею кишковий тракт гризунів досить довгий. Всі гризуни, крім сонеподібних, мають сліпу кишку <ref name="Соколов" />, в якій їжа, зокрема, переробляється шляхом [[Ферментація|бродіння]]. Особливо сильно [[Сліпа кишка|сліпа кишка]] розвинена у видів, що харчуються травою і корою дерев.

Більшість гризунів активні вночі або в сутінках, але багато видів активні і протягом дня. Гризуни можуть жити як окремо так і в групах, що можуть складати до 100 особин (у [[Сліпак | сліпаківсліпак]]ів). Гризуни живуть у всіх життєвих просторах, включаючи [[повітря]] ([[літяга]]). Їх немає лише в [[Антарктида | Антарктиді]] і на деяких дрібних островах. Гризуни розвинули особливу форму прийому [[Рослини | рослинної]] їжі, при якому при поїданні деяких форм [[Кал|калукал]]у їжа двічі проходить систему травлення.

[[Категорія:когортиКогорти ссавців]]