Історія Снігурівки: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Іванко1 (обговорення | внесок) м стильові правлення за допомогою AWB |
TeoBot (обговорення | внесок) м checkwiki за допомогою AWB |
||
Рядок 2:
Територія міста та його околиць була заселена з найдавніших часів. Біля Снігурівки знайдені рештки стоянки доби мезоліту (10 — 8 тис. років тому), поселення та курганні поховання доби бронзи (ІІІ — І тисячоліття до н.е.), скіфського та пізньоскіфського часу (IV — I ст. до н.е.), а також поселення перших століть нашої ери.
З XIII по XVI століття місцевість належала татарам і відносилася до т.зв. [[Дике Поле|Дикого Поля]]. У другій половині XVIII століття територія ввійшла до складу Російської імперії за результатами [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|
== ХІХ – початок XX ст. ==
Рядок 32:
Після [[Жовтневий переворот 1917|жовтневого перевороту]] у лютому [[1918]] року на території краю з’являються селянські ради та земельні комітети. Починається перерозподіл земель, конфіскація поміщицьких маєтків, їх майна. Подальші соціальні реформації перериваються [[Громадянська війна в Росії|громадянською війною]].
У березні [[1918]] село окупували німецько-австрійські війська. Невдовзі їх змінили франко-грецькі інтервенти. Наприкінці лютого [[1919]] року більшовицькі частини захопили Снігурівку, однак уже в травні їх вибили військо [[Григор'єв Матвій Олександрович|Матвія Григор’єва]]. А в серпні тут була [[
Після закінчення громадянської війни на теренах краю в Снігурівці залишилось 966 чоловіків і 884 жінки проти 1605 і 2118 у [[1916]] році. Село мало 657 дворів, 3 [[Кузня|кузні]], 7 швейних майстерень і 13 дрібних [[Крамниця|крамниць]]. У цілому за року війни селу було завдано збитків на суму 1,5 млн. [[Карбованець|карбованців]] (у цінах [[1920]] року)
Рядок 43:
Незважаючи на намагання активного відновлення сільського господарства, становище продовжувало загострюватися, зокрема внаслідок політики [[Воєнний комунізм|«воєнного комунізу»]] та посухи [[1921]] — [[1922]] років, що охопила 75 % [[Миколаївська губернія|Миколаївської губернії]]. Лише з часом мешканцям удалося подолати [[Голодомор в Україні 1921—1923|голод]].
У березні [[1923]] року утворився [[Снігурівський район]] Херсонського округу<ref>Загалом територія сучасної Миколаївщини, тоді входила до трьох округів: Миколаївського з 9-ма районами (Варварівський, Вознесенський, Володимирівський, Ландауський, Миколаївський, Новобузький, Новоодеський, Очаківський і Привільнянський), [[Одеська округа|Одеського]] з 2-ма районами (Первомайський і Тилігуло-Березанський) та Херсонського з 2-ма районами (Березнегуватський і Снігурівський)</ref> [[Одеська губернія|Одеської губернії]]<ref>У жовтні [[1922]] року сталося об’єднання [[Миколаївська губернія|Миколаївської]] й [[Одеська губернія|Одеської губернії]]</ref>. Того року з числа середняків і заможних селян організувалося тракторне товариство. На кінець [[1927]] року в товаристві налічувалося 31 господарство. Невдовзі воно трансформувалося в [[ТСОЗ]] (товариство по спільній обробці землі), його очолив Олекса Селіванов.
Наступного року організовуються [[ТСОЗ]]и «Надія», «Згода», «Свобода», «Перемога бідноти», «Нове життя». Всього їх у [[Снігурівка|Снігурівці]] було сім, а по сільраді — 13. Навесні [[1930]] на базі [[ТСОЗ]]ів і артілі «Надія» створено [[колгосп]], в якому об’єдналися 90 % дворів райцентру. Так розпочалася суцільна [[колективізація]] після проголошеного Й.Сталіним «Великого перелому»<ref>[[3 листопада]] [[1929]] року Й.Сталін у своїй статті [http://grachev62.narod.ru/stalin/t12/t12_06.htm «Рік великого перелому: до ХІІ річниця Жовтня»], опублікованій [[9 листопада]] у газеті [[Правда (газета)|«Правда»]], окреслив подальший шлях соціально-економічного розвитку, в якому також говорилося про перехід від індивідуального до колективного господарства. Тобто проголошувалася колективізація, розпочалося згортання [[НЕП]]у</ref>. До травня [[1931]] року колективізація в Снігурівці охопила 93,1 % [[Селянський двір|селянських господарств]].
Рядок 67:
На 1 вересня [[1932]] в області заготовлено 7 тис. 144 т зерна, що становило 81,7%. Бюро міському партії прийняло рішення притягнути до суворої відповідальності керівників і секретарів парторганізацій колгоспів, якщо за п’ять днів не буде виконано планів хлібозаготівель. При цьому передбачалось у цьому процесі допомога органів міліції, ДПУ, прокуратури, які мали сприяти в проведенні «адміністративних заходів до злісних нездавачів хліба»<ref>Голод — геноцид 1932-1933 років на території Миколаївщини: погляди істориків, очевидців, архівних матеріалів (до 70-річчя трагедії). — Миколаїв: Вид-во МГДУ ім. П. Могили, 2003. — С.54</ref>.
Керівники, члени партій на місцях ще при формуванні плану хлібозаготівлі до кожної сільради розуміли нереальність його виконання. Але на них не звертали уваги і почалися пошуки винуватців у зриві виконання хлібозаготівельної кампанії.
Винуватців шукали як і серед заможних селян, так і в середовищі колгоспників і одноосібників. З активістів сільських рад і колгоспів були створені так звані бригади з викачування зерна<ref>Прозвані в народі «буксирами»</ref>. Контролювали ці бригади<ref>До складу цих бригад входили: представник сільради, два-три комсомольці, один комуніст і один вчитель. Їх членами могли бути й учні</ref> партійні та владні уповноважені з Миколаєва.
Рядок 82:
== Джерела та література ==
* [[Багалій Дмитро Іванович|Багалей Д.И]]. [[Колонізація|Колонизация]] [[Новоросія|Новороссийского края]] и первые шаги его по пути культуры. — [[Київ|К.]]: Типография Г.Т.Корчак-Новицкого, [[1889]]. — 117 с. {{ref-ru}}
* Голод — геноцид 1932-1933 років на території [[Миколаївська область|
* Зима Анатолій. Через соціально-політичні потрясіння: до 200-річчя Снігурівки // Вісті Снігурівщини. — [[2012]]. — [[7 червня]]. — №46-47 {{ref-uk}}
* Зима Анатолій. Становлення: до 200-річчя Снігурівки // Вісті Снігурівщини. — [[2012]]. — [[14 червня]]. — №48-49 {{ref-uk}}
* [[Історія міст і сіл Української РСР|История городов и сел Украинской ССР]]. [[Миколаївська область|Николаевская область]]. — [[Київ|К.]]: [[Українська радянська енциклопедія|Главная редакция УСЭ]], [[1981]]. — С.624-635 {{ref-ru}}
* [[
* [[Шкварець Валентин Павлович|Шкварець В.П.]] Отаманщина і отамани на Миколаївщині в [[1919]]-[[1921]] рр. // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського. Випуск 3.31: Історичні науки. — [[Миколаїв]]: МНУ, [[2011]]. — С.268-276 {{ref-uk}}
* [[Шкварець Валентин Павлович|Шкварець В.П.]], Мельник М.Ф. Миколаївщина: погляд крізь століття. — [[Миколаїв]], [[1994]]. — 386 с. {{ref-uk}}
|