Історія Снігурівки: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м стильові правлення за допомогою AWB
TeoBot (обговорення | внесок)
м checkwiki за допомогою AWB
Рядок 2:
Територія міста та його околиць була заселена з найдавніших часів. Біля Снігурівки знайдені рештки стоянки доби мезоліту (10 — 8 тис. років тому), поселення та курганні поховання доби бронзи (ІІІ — І тисячоліття до н.е.), скіфського та пізньоскіфського часу (IV — I ст. до н.е.), а також поселення перших століть нашої ери.
 
З XIII по XVI століття місцевість належала татарам і відносилася до т.зв. [[Дике Поле|Дикого Поля]]. У другій половині XVIII століття територія ввійшла до складу Російської імперії за результатами [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір| Кючук-Кайнарджійського договору]] [[1774]] року. Почалася активна колонізація краю. У цей час неподалік від краю постали два сучасні обласні центри України: [[Херсон]] ([[1778]]) і [[Миколаїв]] ([[1789]]), а сам край став частиною [[Засельська волость|Засільської волості]] у складі [[Херсонський повіт|Херсонського повіту]].
 
== ХІХ – початок XX ст. ==
Рядок 32:
Після [[Жовтневий переворот 1917|жовтневого перевороту]] у лютому [[1918]] року на території краю з’являються селянські ради та земельні комітети. Починається перерозподіл земель, конфіскація поміщицьких маєтків, їх майна. Подальші соціальні реформації перериваються [[Громадянська війна в Росії|громадянською війною]].
 
У березні [[1918]] село окупували німецько-австрійські війська. Невдовзі їх змінили франко-грецькі інтервенти. Наприкінці лютого [[1919]] року більшовицькі частини захопили Снігурівку, однак уже в травні їх вибили військо [[Григор'єв Матвій Олександрович|Матвія Григор’єва]]. А в серпні тут була [[Добровольча армія|Добровольча армія]] [[Денікін Антон Іванович|А.Денікіна]]. У жовтні загін [[Висунська народна республіка|висунських повстанців]] на чолі з [[Завгородній Ларіон Захарович|Ларіоном Завгороднім]] відбив денікінців, однак незабаром сюди ввійшов [[Біла армія|білогвардійський]] 42-й Донський полк. Після того, як наприкінці січня [[1920]] року село зайняли частини 41-ї дивізії [[Червона армія|Червоної армії]], край остаточно опинився під контролем [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянської влади]].
 
Після закінчення громадянської війни на теренах краю в Снігурівці залишилось 966 чоловіків і 884 жінки проти 1605 і 2118 у [[1916]] році. Село мало 657 дворів, 3 [[Кузня|кузні]], 7 швейних майстерень і 13 дрібних [[Крамниця|крамниць]]. У цілому за року війни селу було завдано збитків на суму 1,5 млн. [[Карбованець|карбованців]] (у цінах [[1920]] року)
Рядок 43:
Незважаючи на намагання активного відновлення сільського господарства, становище продовжувало загострюватися, зокрема внаслідок політики [[Воєнний комунізм|«воєнного комунізу»]] та посухи [[1921]] — [[1922]] років, що охопила 75 % [[Миколаївська губернія|Миколаївської губернії]]. Лише з часом мешканцям удалося подолати [[Голодомор в Україні 1921—1923|голод]].
 
У березні [[1923]] року утворився [[Снігурівський район]] Херсонського округу<ref>Загалом територія сучасної Миколаївщини, тоді входила до трьох округів: Миколаївського з 9-ма районами (Варварівський, Вознесенський, Володимирівський, Ландауський, Миколаївський, Новобузький, Новоодеський, Очаківський і Привільнянський), [[Одеська округа|Одеського]] з 2-ма районами (Первомайський і Тилігуло-Березанський) та Херсонського з 2-ма районами (Березнегуватський і Снігурівський)</ref> [[Одеська губернія|Одеської губернії]]<ref>У жовтні [[1922]] року сталося об’єднання [[Миколаївська губернія|Миколаївської]] й [[Одеська губернія|Одеської губернії]]</ref>. Того року з числа середняків і заможних селян організувалося тракторне товариство. На кінець [[1927]] року в товаристві налічувалося 31 господарство. Невдовзі воно трансформувалося в [[ТСОЗ]] (товариство по спільній обробці землі), його очолив Олекса Селіванов.
 
Наступного року організовуються [[ТСОЗ]]и «Надія», «Згода», «Свобода», «Перемога бідноти», «Нове життя». Всього їх у [[Снігурівка|Снігурівці]] було сім, а по сільраді&nbsp;— 13. Навесні [[1930]] на базі [[ТСОЗ]]ів і артілі «Надія» створено [[колгосп]], в якому об’єдналися 90 % дворів райцентру. Так розпочалася суцільна [[колективізація]] після проголошеного Й.Сталіним «Великого перелому»<ref>[[3 листопада]] [[1929]] року Й.Сталін у своїй статті [http://grachev62.narod.ru/stalin/t12/t12_06.htm «Рік великого перелому: до ХІІ річниця Жовтня»], опублікованій [[9 листопада]] у газеті [[Правда (газета)|«Правда»]], окреслив подальший шлях соціально-економічного розвитку, в якому також говорилося про перехід від індивідуального до колективного господарства. Тобто проголошувалася колективізація, розпочалося згортання [[НЕП]]у</ref>. До травня [[1931]] року колективізація в Снігурівці охопила 93,1 % [[Селянський двір|селянських господарств]].
Рядок 67:
На 1 вересня [[1932]] в області заготовлено 7 тис. 144 т зерна, що становило 81,7%. Бюро міському партії прийняло рішення притягнути до суворої відповідальності керівників і секретарів парторганізацій колгоспів, якщо за п’ять днів не буде виконано планів хлібозаготівель. При цьому передбачалось у цьому процесі допомога органів міліції, ДПУ, прокуратури, які мали сприяти в проведенні «адміністративних заходів до злісних нездавачів хліба»<ref>Голод&nbsp;— геноцид 1932-1933 років на території Миколаївщини: погляди істориків, очевидців, архівних матеріалів (до 70-річчя трагедії).&nbsp;— Миколаїв: Вид-во МГДУ ім. П. Могили, 2003. &nbsp;— С.54</ref>.
 
Керівники, члени партій на місцях ще при формуванні плану хлібозаготівлі до кожної сільради розуміли нереальність його виконання. Але на них не звертали уваги і почалися пошуки винуватців у зриві виконання хлібозаготівельної кампанії.
 
Винуватців шукали як і серед заможних селян, так і в середовищі колгоспників і одноосібників. З активістів сільських рад і колгоспів були створені так звані бригади з викачування зерна<ref>Прозвані в народі «буксирами»</ref>. Контролювали ці бригади<ref>До складу цих бригад входили: представник сільради, два-три комсомольці, один комуніст і один вчитель. Їх членами могли бути й учні</ref> партійні та владні уповноважені з Миколаєва.
Рядок 82:
== Джерела та література ==
* [[Багалій Дмитро Іванович|Багалей Д.И]]. [[Колонізація|Колонизация]] [[Новоросія|Новороссийского края]] и первые шаги его по пути культуры.&nbsp;— [[Київ|К.]]: Типография Г.Т.Корчак-Новицкого, [[1889]].&nbsp;— 117 с. {{ref-ru}}
* Голод&nbsp;— геноцид 1932-1933 років на території [[Миколаївська область| Миколаївщини]]: погляди істориків, очевидців, архівних матеріалів (до 70-річчя трагедії).&nbsp;— [[Миколаїв]]: Вид-во [[Чорноморський державний університет імені Петра Могили|МГДУ ім. П. Могили]], [[2003]].&nbsp;— 204 с. {{ref-uk}}
* Зима Анатолій. Через соціально-політичні потрясіння: до 200-річчя Снігурівки // Вісті Снігурівщини.&nbsp;— [[2012]].&nbsp;— [[7 червня]].&nbsp;— №46-47 {{ref-uk}}
* Зима Анатолій. Становлення: до 200-річчя Снігурівки // Вісті Снігурівщини.&nbsp;— [[2012]].&nbsp;— [[14 червня]].&nbsp;— №48-49 {{ref-uk}}
* [[Історія міст і сіл Української РСР|История городов и сел Украинской ССР]]. [[Миколаївська область|Николаевская область]].&nbsp;— [[Київ|К.]]: [[Українська радянська енциклопедія|Главная редакция УСЭ]], [[1981]].&nbsp;— С.624-635 {{ref-ru}}
* [[Історія міст і сіл Української РСР|Історія міст і сіл Української РСР]]. [[Миколаївська область]].&nbsp;— [[Київ|К.]]: [[Українська радянська енциклопедія|Головна редакція УРЕ АН УРСР]], [[1971]].&nbsp;— С.706-718 {{ref-uk}}
* [[Шкварець Валентин Павлович|Шкварець В.П.]] Отаманщина і отамани на Миколаївщині в [[1919]]-[[1921]] рр. // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського. Випуск 3.31: Історичні науки.&nbsp;— [[Миколаїв]]: МНУ, [[2011]].&nbsp;— С.268-276 {{ref-uk}}
* [[Шкварець Валентин Павлович|Шкварець В.П.]], Мельник М.Ф. Миколаївщина: погляд крізь століття. &nbsp;— [[Миколаїв]], [[1994]].&nbsp;— 386 с. {{ref-uk}}