Шевчук Олег Борисович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Актуалізація інформації. Матеріали з офіційних сторінок. |
м Відкинуто редагування O.shevchuk до зробленого Yakiv Gluck |
||
Рядок 57:
}}
'''Оле́г Бори́сович Шевчу́к''' ({{н}} [[2 січня]] [[1968]], місто [[Київ]]) — [[Україна|український]] [[політик]], підприємець,
== Освіта ==
У [[1987]] році з відзнакою закінчив Київський технікум радіоприладобудування. [[1994]] році здобув диплом [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського державного університету імені Тараса Шевченка]] за спеціальністю [[Радіофізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка|радіофізик]]. Кандидат економічних наук. [[20 жовтня]] [[2000]] захистив кандидатську дисертацію на тему «Управління ризиками інвестиційних проектів». Працює над докторською дисертацією на тему «Економічна сутність становлення Інформаційного суспільства» (докторант [[Інститут економіки та прогнозування НАН України|Інституту економіки та прогнозування НАН України]]).
== Кар'єра ==▼
У [[1988]]–[[1989]] роках — служба в армії (підрозділ зв'язку).
У [[1990]] році 22 річний студент [[Радіофізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка|радіофізичного факультету]] [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського державного університету імені Тараса Шевченка]] Олег Шевчук став депутатом [[Київська міська рада|Київської міської ради]]. Протягом [[1991]]–[[1992]] років — секретар постійної комісії Київської міської ради народних депутатів з організації фізкультурно-оздоровчої діяльності, спорту, туризму та дозвілля киян.
З травня [[1991]] до [[2006]] року — у лавах [[Партія Зелених України|Партії Зелених України]]. У [[1997]] році очолив Секретаріат партії та став заступником голови ПЗУ.
▲== Кар'єра ==
З
З [[1996]] року активно починає займатися розвитком руху роботодавців. У [[2001]] році створює та очолює одну з перших в Україні галузевих роботодавчих організацій — Всеукраїнське об'єднання роботодавців у галузі телекомунікацій та інформаційних технологій. Нині є президентом Конфедерації роботодавців України, заступником голови ради Федерації роботодавців України. Як представник руху роботодавців мав досвід керівництва представницькими наглядовими органами Фондів соціального захисту.
У [[1996]]–[[1998]] роках — комерційний директор, заступник генерального директора з роботи із споживачами та маркетингу Українського об'єднання електрозв'язку «[[Укртелеком]]». У 1997–1998 роках — генеральний секретар «Української Асоціації виробників феросплавів». З 1997 року — віце-президент «Українського Союзу промисловців і підприємців». У 1998 році створює громадське об'єднання провідних учасників ринку телекомунікацій та інформаційних технологій «Телеком-клуб».
З березня [[1999]]
З квітня [[1997]] року — генеральний секретар Української асоціації виробників феросплавів та іншої електромеханічної продукції. З вересня [[1997]] — голова комісії правління [[УСПП]] з питань телекомунікацій та розвитку інтелектуальних мереж, з [[14 лютого]] [[2000]] року — віце-президент УСПП з питань інформатизації та телекомунікацій.
З березня [[2000]] — радник [[Голова Верховної Ради України|Голови Верховної Ради України]].
▲З 1999 р. по 2001 рік - очолює Державний комітет зв'язку та інформатизації України.
З липня [[2001]] року — директор власноруч створеного «Інституту Інформаційного суспільства України». З жовтня [[2001]] року — віце-президент Асоціації захисту прав споживачів природних монополій «Антимонопольний союз».
Жовтень — листопад [[2002]] — радник [[Прем'єр-міністр України|Прем'єр-міністра України]] на громадських засадах.
З [[2003]] року — голова Всеукраїнського об'єднання обласних організацій роботодавців у сфері телекомунікацій та інформаційних технологій.
З липня [[2005]] року по грудень [[2007]] — голова Наглядової ради Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
З лютого [[2010]] року — голова правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування [[Україна|України]] на випадок безробіття.
З
Співавтор книг:
* «Ризики підприємницької діяльності. Проблеми аналізу»,
* «E-Ukraine. Інформаційне суспільство в Україні: бути чи не бути» (2001),
* «Електронний уряд» (2001),
* «Зелена Україна» (2002).
Захоплюється [[спорт]]ом та [[театр]]ом.
== Парламентська діяльність ==
У [[1998]] році за списком ПЗУ обраний [[Народні депутати України 3-го скликання|народним депутатом України 3-го скликання]]. Працював першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, транспорту та зв'язку. Співавтор низки законопроектів: «Про поштовий зв'язок», «Про телекомунікації», «Про радіочастотний ресурс України» тощо. Склав депутатські повноваження [[22 лютого]] [[2000]] року.
Квітень [[2002
Березень [[2006
[[Народні Депутати Верховної Ради України 6-го скликання|Народний депутат України 6-го скликання]] з [[23 листопада]] [[2007]] до [[12 грудня]] [[2012]] від «[[БЮТ|Блоку Юлії Тимошенко]]», №
== Нагороди ==
Рядок 114 ⟶ 116:
== Сім'я ==
Мати Галина Луківна ([[1941]]) — пенсіонер. Дружина Ганна Григорівна ([[1967]]) — економіст. Син Антон ([[1989]]) і Олег.
== Посилання ==
* [http://www.shevchuk.in.ua/index.html Офіційний сайт Олега Шевчука]
* [http://dovidka.com.ua/user/?code=71066 Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»]
* [http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_ank_arh?kod=173803 Верховна Рада України 3-го скликання]
| |||