Йоганн Гутенберг: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
м'яке л у німців
Рядок 66:
Після повернення у [[1448]] році в рідний [[Майнц]], Гутенберг в [[1450]] році уклав договір з місцевим ділком, мабуть, лихварем [[Йоганн Фуст|Йоганном Фустом]], в силу якого той позичив йому 800 гульденів під 6%. У випадку виникнення розбіжностей між партнерами Гутенберг зобов'язаний був повернути отримані кошти. Крім того, Фуст зобов'язувався щорічно видавати 300 гульденів на оплату житла, зарплатню працівникам та потреби виробництва (фарби, папір та інший витратний матеріал); друкарня з усім її оснащенням повинна була належати Гутенбергу й Фусту у рівних частинах. Основний капітал Гутенберг отримав, проте, частинами. Від видачі обігового капіталу Фуст зовсім ухилявся, і за додатковим договором [[1452]] року за одноразову сплату 800 гульденів був звільнений від щорічних внесків. При цьому Фусту було закладене все обладнання а доходи від реалізації друкованої продукції ділились порівну<ref name=Bahiarov>''Бахтияров А. А.'' [https://books.google.com.ua/books?id=khsJBAAAQBAJ&dq=%D0%B3%D1%83%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B3&hl=uk&source=gbs_navlinks_s Иоганн Гутенберг. Его жизнь и деятельность в связи с историей книгопечатания].&nbsp;— М.: Проспект, 2014.&nbsp;— 103 с.</ref>.
 
При таких обмежених коштах, не маючи ні досвідчених робітників, ні досконалих інструментів, Гутенберг, тим не менш, досяг значних успіхів. До [[1456]] року він відливвиготовив не менше п'яти різних комплектів шрифтів, надрукував латинську граматику Елія Доната (кількадекілька аркушів їїз неї дійшли до наших днів і зберігаються в [[Національна бібліотека Франції|Національній бібліотеці]] в [[Париж]]і), декілька папських індульгенцій і, нарешті, дві [[біблія|Біблії]]: [[36-рядковаБамберзька Біблія|36-рядкову (бамберзьку)]] і [[Біблія Гутенберга|42-рядкову]]; остання, відома під назвою [[Біблія Гутенберга|Біблії Мазаріні]], надрукована в 1453–1455 роках.
 
Йоганн Гутенберг не зміг виплатити Фусту відсотки, і той звернувся до суду. Він вимагав повернення капіталовкладень у розмірі 1800 гульденів золотом і крім того ще 10 складних відсотків за час користування капіталом, тобто всього 2026 гульденів золотом. Процес закінчився перемогою Фуста, суд через неплатоспроможність відповідача зобов'язав Гутенберга повернути весь матеріал та обладнання Фусту, а саму типографію залишив за ним<ref name=Bahiarov />, про що був складений протокол, зареєстрований нотаріусом Гельмасбергером [[6 листопада]] [[1455]] року. Оригінал цього акту, такого важливого для збереження за Гутенбергом прав на винахід книгодрукування, в XIX столітті був виявлений [[Карл Дзяцко|Карлом Дзяцко]] в бібліотеці [[Геттінгенський університет|Геттінгенського університету]] (''K. Dziatzko'' Sammlung bibliothekwissenschaftlicher Arbeiten, [[1889]]). Гутенбергу треба було починати справу з нуля.