Любешів: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Konarski (обговорення | внесок)
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Рядок 54:
В 1547 році Любешів переходить у володіння графа Лева Оброзцова. У подальшому, після підписання [[Люблінська унія|Люблінської унії]] 1569 року, Любешів разом з навколишніми землями перейшов у володіння Польщі.
 
У 1653 році Любешів був спалений вщент татарами. Але поселення поступово відроджувалось. Наприкінці XVII століття, у 1684 році литовський маршалмаршалок, [[дідич]] Любешова [[Ян Кароль Дольський]] заснував у Любешеві монастир отців [[піари|піарів]], який згодом, 2 січня 1926 року було передано Ордену [[Капуцини (чернечий орден)|капуцинів]]. У 1693 році Ян Кароль Дольський виклопотав для села статус містечка, яке назвав '''Новий ДолськДольськ'''.
 
При монастирі орденом піарів було засновано колегіум, який у добу [[Просвітництво|Просвітництва]] набув слави одного з найкращих європейських колегіумів. У Любешеві здобували освіту чимало визначних діячів культури і науки України та Польщі, а протягом 1753–1758 років у школі при монастирі навчався національний герой польського народу [[Тадеуш Костюшко]]. Середньовічний римо-католицький орден в історії українського шкільництва має важливе значення. Тим паче, що й зараз педагоги-піяри реалізують своє вчення у десятках країн, серед яких Іспанія, Польща, Італія, Франція, Австрія, Чехія, Японія, США, Канада, а також майже всі країни Південної Америки. На жаль, діяльність піярів в Україні після закриття у 1939 році останньої школи — Любешівського колегіуму, припинилась. Засновником ордену піярів є іспанський священик Хосе де Каласанц. Його педагогічній діяльності присвячена багата література латинською, італійською, іспанською та іншими мовами, на жаль, невідома педагогам в Україні. Учителями піярів були [[Галілей Галілео|Галілео Галілей]] і [[Кампанелла Томмазо|Томмазо Кампанелла]], які переслідувались [[неаполь]]ською [[інквізиція|інквізицією]].