Вінцент Корвін-Госевський: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 18:
| відомий_(відома) =
| рід_діяльності =
| військове звання = Гетьман польний литовський
| платня =
| посада = Гетьманстольник, польний[[підскарбій]] великий литовський
| початок_терміну = [[1654]]
| кінець_терміну = [[1662]]
Рядок 46:
| підпис =
}}
'''Вінцент Корвін-Госевський''', чи '''Гонсевський''' ({{lang-lt|Vincentas Aleksandras Korvinas Gosievskis}}, {{lang-pl|Wincenty Korwin Gosiewski}} ; ~ [[1625]] Волчин — †[[29 листопада]] [[1662]] [[Острина]]) — державний діяч [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], стольник великий литовський ([[1646]]), генерал артилерії литовський ([[1651]]), [[підскарбій]] великий литовський і [[писар]] великий литовський ([[1652]]), [[польний гетьман литовський]] ([[1654]]), [[воєначальник]], представник шляхетського роду гербу [[Слєповрон]].
 
== Біографія ==
Вінцент народивсяНародився у родині відомого [[дипломат]]а [[Олександр Корвін-Госевський|Олександра Госевського]], [[воєвода|воєводи]] [[смоленськ]]ого. Навчався у [[Болонський університет|Болонському університеті]].
 
Брав участь в придушенні повстання [[Хмельниччина|Хмельницького]], зокрема у [[Битва під Лоєвом (1649)|битві під Лоєвом]] [[1649]].
Брав участь в придушенні повстання [[Хмельниччина|Хмельницького]], зокрема в [[Битва під Лоєвом (1649)|Битві під Лоєвом]] [[1649]]. Після початку [[Російсько-польська війна (1654—1667)|Російсько-польської війни]] ([[1654]]–[[1667]] років) Госевський діяв зі своїм військом в литовській частині держави, де зазнав поразки при облозі [[Могильов]]а ([[1655]]). Під час [[Потоп (війна)|«Шведського потопу»]] Госевський спочатку керував командуванням литовськими військами на боці шведського короля [[Карл Х Густав|Карла X Густава]], слідуючи політиці [[Януш Радзивілл (1612—1655)|Януша]] і [[Радзивілл Богуслав|Богуслава]] [[Радзивілли|Радзивіллів]] (котрі перейшли на бік шведів), але пізніше повстав проти них зі своїм військом і знову приєднався до [[Річ Посполита|Речі Посполитої]].
 
15 вересня<ref name="Юм1">[http://mreadz.com/new/index.php?id=343621&pages=11 Юрій Мицик. Іван Виговський]</ref> 1651 року разом з [[Адам Кисіль|Адамом Киселем]], смоленським воєводою Юрієм Глібовичем, брацлавським підсудком Миколаєм Коссаковським у сцпроводі 600 драгунів прибули до [[Біла Церква|Білої Церкви]] для проведення перемовин з Б. Хмельницьким та його старшиною. Перемовини з Б. Хмельницьким тривали недовго, домовились щодо більшої частини умов Корони, які були менш вигідні, ніж Зборівські угоди. 19 вересня<ref name="Юм1">[http://mreadz.com/new/index.php?id=343621&pages=11 Юрій Мицик. Іван Виговський]</ref> разом з Ю. Глібовичем прибули для укладення остаточного миру. Після початку прочитання укладених домовленостей, де йшлось про відновлення влади шляхти та панщини, прості козаки та повстанці підняли бунт, в тому числі проти гетьмана, тому він з послами заховався у замку, а потім вийшов врукопашну втихомирювати натовп, Іван Виговський вказував, що серед послів немає поляків&nbsp;— тільки русини та литвини. Також натовп втихомирювали Хмелецький, Гладкий, Богун, Громика, полковники.<ref name="Юм1">[http://mreadz.com/new/index.php?id=343621&pages=11 Юрій Мицик. Іван Виговський]</ref> Незадоволені почали обстріл вікон (одна татарська стріла ледь не потрапила А. Киселю в голову) та кидали каміння. Посли вибрались із замку під прикриттям гетьмана та старшини, які змушено використали зброю (гетьман булавою вбив кілька бунтівників). Супровід залишив послів тільки посеред степу, вважаючи їх становище безпечним. Однак натовп селян і татарів догнав А. Киселя та послів, висадив з екіпажів, забрав у них речі, дороцінності, обдер обшивку ридванів. Кисіль з Косаковським оцінили збитки в 30000 зл., Глібович з Гонсевським&nbsp;— по 100000.<ref>''[[Новицький Іван Петрович|Новицький Іван]]''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 369–370.</ref>
 
Брав участь в придушенні повстання [[Хмельниччина|Хмельницького]], зокрема в [[Битва під Лоєвом (1649)|Битві під Лоєвом]] [[1649]]. Після початку [[Російсько-польська війна (1654—1667)|РосійськоМосковсько-польської війни]] ([[1654]]–[[1667]] років) Госевський діяв зі своїм військом в литовській частині держави, де зазнав поразки при облозі [[Могильов]]а ([[1655]]). Під час [[Потоп (війна)|«Шведського потопу»]] Госевський спочатку керував командуванням литовськими військами на боці шведського короля [[Карл Х Густав|Карла X Густава]], слідуючи політиці [[Януш Радзивілл (1612—1655)|Януша]] і [[Радзивілл Богуслав|Богуслава]] [[Радзивілли|Радзивіллів]] (котрі перейшли на бік шведів), але пізніше повстав проти них зі своїм військом і знову приєднався до [[Річ Посполита|Речі Посполитої]].
 
У боротьбі зі шведами дійшов до [[Варшава|Варшави]]. Учасник облоги [[Тикоцин]]a та невдалої [[Варшавська битва (1656)|Битви під Варшавою]] ([[1656]]), за якою шведи знову зайняли столицю Польщі. [[8 жовтня]] 1656 у [[Битва під Простками|Битві під Простками]] вщент розбив [[Бранденбург (маркграфство)|бранденбургське]] та шведське військо. Взяв у полон князя Богуслава Радзівілла. Наступна [[Битва під Філіпповим]] ([[22 жовтня]] 1656) закінчилася поразкою, під час хаосу битви Богуславу Радзивіллу пощастило втекти. У [[1658]] боровся зі шведами на Інфлянті і [[Жемайтія|Жемайтії]].
Рядок 86 ⟶ 90:
Файл:Vincent Korvin-Gasieŭski. Вінцэнт Корвін-Гасеўскі (XIX).jpg|''Вінцент'', Steffens, Carl Heinrich 1843
</gallery>
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Джерела ==