[[Файл:345 Ініціал М 19 ст. в стилі необароко.jpg|безрамки|ліворуч|50пкс|]]еценатствоСлава попередніх пап-[[меценат]]ів 16 століття була добре відома в [[Рим]]і. Могутні меценатські традиції були могутньо ж підтримані і родинами Боргезе, і Альдобрандіні, і Барберіні в 17 столітті. Папи вимагали, аби Лоренцо робив не тільки [[Скульптура|скульптур]]и, а й малював картини і займався [[Архітектура|архітектурою]], як колись [[Мікеланджело]]. Бажання папи було законом - і примушений Лоренцо брався за [[живопис]], до якого не дуже лежала його душа, і за архітектуру, де він так і залишився віртуозним [[дилетант]]ом, [[аматор]]ом, на відміну від багато обдарованого і могутнього фахівця архітектора [[Франческо Борроміні]] ( 1599-1667).
== Малювання Берніні ==
[[Файл:345 Ініціал А 19 ст. в стилі необароко.jpg|безрамки|ліворуч|50пкс|]]леАле амбітний митець добре усвідомив, що без опанування малюнку він не зможе досягти значних успівів в мистецтві. Берніні старанно малював все життя. І тоді, коли починав працювати над дизайном [[сад]]ів на початку художньої кар'єри, і коли працював над балдахіном для [[собор]]у Св. Петра, і при замовах від різих пап і французького короля. Малюнки були різні за призначенням - штудії-пошуки композиції майбутнього аркуша з медаллю Якобаччі на честь папи римського Олександра VII ( Москва ), [[карикатура|карикатури]], які він іноді малював і показував лише близькому оточенню, [[ескіз]]и майбутніх [[фонтан]]ів для Риму чи завершені, майстерні замальовки, пророблені на кожному квадратному [[сантиметр]]і. До останніх і належить [[автопортрет]] 1625 р., який зберігає [[музей]] в Оксфорді.
