Пальмірське царство: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Olggga5 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Haida (обговорення | внесок) |
||
Рядок 141:
У 271 році намітився конфлікт між Авреліаном та володарями Пальміри, коли Валлабат прийняв титул імператора. Після тривалої підготовки римляни рушили проти пальмірців. До Єгипту Авреліан спрямував військо на чолі із майбутнім імператором Пробом. Сам імператор вирішив рухатися на Пальміру через Малу Азію і Сирію. До осені 271 року Проб відвоював Єгипет. Авреліан наприкінці цього ж року залишив Рим. На Дунаї він зібрав армію, в яку входили підрозділи з легіонів Реції, Норіка, Паннонії, Мезії і кіннота з маврів і далматів.
На початку 272 року ці війська переправилися в азіатську частину імперії. Пальмірці намагалися чинити опір у битвах при Тіані, Антіохії, Емесі, проте зазнали поразки від римських військ. Після цього Авреліан просунувся до Пальміри і разом з прибулими із Єгипту військами Проба приступив до облоги міста. Коли стало ясно, що падіння Пальміри неминуче, Зенобія і Вабаллат таємно залишили Пальміру і спробували втекти до персів. Але римські кіннотники наздогнали втікачів і захопили їх в полон. В якості римської залоги тут залишено [[Legio I Illyricorum]].
У 273 році пальмірці повстали, оголосивши Антіоха (родича Зенобії) імператором. Останній намагався досягти угоди з Персією. Авреліан знову рушив проти Пальміри, яка була зрештою захоплена та сплюндрована.
| |||