Відкрити головне меню

Зміни

м
[[1918]] року закінчив гімназію в [[Городня|Городні]] і переїхав до [[Київ|Києва]], де став активним діячем [[Боротьбисти|партії боротьбістів]]. Працював секретарем журналу «Мистецтво» і був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному Комісаріаті Освіти УСРР, член літературного угрупування «Гарт». Розстріляний у Києві денікінською контррозвідкою разом із [[Михайличенко Гнат|Гнатом Михайличенком]] за участь в організації повстання проти білогвардійців на Київщині.
 
Василь Чумак — [[автор]] революційно-романтичних поезій, оповідань, нарисів, літературно-критичних і публіцистичних статей («Революція як джерело», «Євангелія Новітнього Заповіту»).Писав Друкувавсяновели зв [[1917]]прозі рокута рецензії. АвторЯк виданоїпоет — імпресіоніст посмертноза поетичноїдопомогою збіркиназивних речень, виразних деталей, кольорів, «Заспівштрихованої стилістики» (майстерно відбив складні психічні переживання людини та її мінливі настрої, а головне  —  відтворив волелюбну енергію мас до незалежної України в добу національної революції 1918 — 1919 років. Друкувався з [[19201917]]) року.
 
Автор виданої посмертно поетичної збірки «Заспів» ([[1920]]).
 
У 1920-х роках була загально-прийнята теза Володимира Коряка про Чумака й інших письменників-боротьбістів ([[Еллан-Блакитний Василь|Василя Блакитного]], [[Заливчий Андрій Іванович|Андрія Заливчого]], [[Михайличенко Гнат|Гната Михайличенка]]) як про «перших хоробрих» — основоположників української радянської літератури. Але на початку [[1930-ті|1930-х років]] твори Чумака за приналежність його до боротьбистів були заборонені. У середині 1950-х років Чумака реабілітовано. На честь Василя Чумака в Києві, Ічні та Городні названі [[вулиця Василя Чумака|вулиці]].
1

редагування