Мандани: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 10:
}}
[[Файл:Catlin Okipa.jpg|thumb|right|300px|[[Окіпа]] — церемонія [[Ініціація (обряд)|ініціації]] молодих манданів. Художник [[Джордж Кетлін]], приблизно р. 1835.]]
'''Манда́ни''' — індіанський народ з групи [[сіу]], який на рубежі 18-19 століть вів напівкочовий спосіб життя на річці [[Міссурі (річка)|Міссурі]] й її притоках [[Харт (приплив Міссурі)|Харт]] і [[Найф (приплив Міссурі)|Найф]]. Археологічні знахідки вказують на те, що мандала прийшли в цю місцевість з долини річки [[Огайо (річка)|Огайо]]. У 1838 році велика частина племені вимерла від епідемії [[віспа|віспи]]. Остання чистокровна представниця племені манданів померла 6 січня 1975 року. Згідно з [[Закон про реорганізацію індіанців|Законом про реорганізацію індіанців]] в 1934 році Мандала офіційно об'єдналися з племенами [[Арікара (етнос)|арікара]] і [[хідатса]] в союз «Три об'єднаних племені» (''Three Affiliated Tribes''). Приблизно половина нащадків даного об'єднаного племені проживає в даний час в резервації [[Форт-Бертольд]] в штаті [[Північна Дакота]], а інші розсіяні по території США. Деякі старі ще говорять на [[манданська мова|манданскомманданською мовою]].
 
== Культура ==
[[Файл:Mato Tope.jpg|thumb|right|200px|Мато Топе, вождь манданів]]
 
На відміну від більшості [[індіанці Великих рівнин|індіанців Великих рівнин]], ведших кочовий або напівкочовий спосіб життя, мандала в XIX столітті вже жили в постійних поселеннях, що складалися з куполоподібних [[індіанська землянка|індіанських землянок]], оточених палісадом. Вони вирощували кукурудзу, боби, гарбузи, соняшник, полювали на [[бізон]]ів в мисливський сезон, виготовляли [[індіанська кераміка|кераміку]] і [[лозоплетіння|кошики]]. У манданів існували складні церемонії, такі, як [[сонячний танець]] і знаменита [[Окіп]] — тривав 4 дні свято ініціації молодих людей, що піддавалися весь цей час витонченим катуванням, щоб довести свою готовність стати воїнами. Існували й церемонії меншого масштабу, які проводилися не всім плем'ям, а окремими групами, наприклад, «Ведмежа церемонія» для лікування хворих і для підвищення сили воїнів. Селища мандановманданів складалися з 12 — 100 будинків. У кожній з племінних груп троє людей займали керівне становище: військовий ватажок, ватажок мирного часу і правитель села. У соціальній організації домінували об'єднання воїнів з ієрархією за віком; за членство у військових союзах необхідно було вносити плату. Крім військових, існували інші соціальні, шаманські та жіночі об'єднання. Художники з племені мандановманданів прикрашали одягуодяг з буйволячого шкіри, зображуючи на них епізоди з героїчних битв.
 
== Історія ==
[[Файл:Shakoka.jpg|thumb|right|200px|Sha-kó-ka, жінка з племені манданів]]
 
Найближчою до манданскої мови є мова племені [[Віннебаго]]. МандалаМандани прибули на річку Харт в період між 10 і 13 століттями і заснували тут 9 селищ: 2 на східному і 7 на західному березі. В той же час в регіон прибуло і плем'я [[хідаца]], вівши тоді кочовий спосіб життя. Зустрівшись з манданами, хідаца перейняли їх осілий землеробський спосіб життя і оселилися на північ від них на річці Найф.
 
Перша зустріч з європейцями відбулася в 1738 році, коли манданів відвідали французькі купці. У цей час чисельність манданів становила близько 15000 чоловік, які проживали в 9 селищах на річці Харт.
 
У середині XVIII століття Мандала вперше придбали коней, яких вони використовували для перевезень і полювання. Зустріч з французами призвела до того, що мандаламандани стали грати роль посередників у торгівлі шкурами, злаками і буйволовоїбуйволячим м'ясом в обмін на зброю і коней. У [[1750]] році існувало 9 селищ мандановманданів, однак кілька епідемій віспи та холери знизили до [[1800]] року їх число до двох.Після епідемії віспи в [[1837]] році вижило всього 100–150 манданів. Деякі з них в [[1845]] році переселилися до племені [[хідаца]] в Форт-Бертольд, а більшість інших переселилося туди ж пізніше. Чисельність нащадків манданів за станом в [[2000]] р. становила 369 людей.
Після епідемії віспи в [[1837]] році вижило всього 100–150 манданів. Деякі з них в [[1845]] році переселилися до племені [[хідаца]] в Форт-Бертольд, а більшість інших переселилося туди ж пізніше. Чисельність нащадків манданов за станом в [[2000]] р. становила 369 людей.
 
== Європейські легенди про походження манданів ==
 
Легенди про те, що серед манданів були нащадки доколумбових білих переселенців, або з [[Уельс]] а, або нащадків вікінгів з [[Вінланд|Вінланда]] а, залучили до цього племені увагу великої кількості дослідників 18 і 19 століть. Вивченням мандановманданів займалися, зокрема, [[Джон Еванс]], [[Джордж Кетлін]], [[Джордж Роджерс Кларк]], [[Кларк, Уілья]] й [[Меріуезер Льюїс]].
 
[[Джордж Кетлін]], який відвідав мандановманданів в [[1833]] році, звернув увагу на подібність деяких манданскіхманданських ритуалів з єврейськими релігійними святами, через що прийшов до висновку про їх [[єврей|єврейське]]ському походження, хоча навряд чи мав при цьому на увазі події, описані в [[Книга Мормона|Книги Мормона]].
 
== Література ==