Відкрити головне меню

Зміни

12 байтів вилучено ,  4 роки тому
м
→‎Mendocino: checkwiki за допомогою AWB
[[Файл:Celeron mendocino 400 bottom.jpg|thumb||Celeron "Mendocino" (Pentium 2-based) 400 MHz, 128k L2 cache.]]
Intel знала про поганої репутації перших Celeron і тому не стала повторювати помилки та випустила нове ядро з кешем [[Кеш|L2]]. Ядро Mendocino багато в чому має ту ж архітектуру, що і [[Pentium III|Katmai]], хоча і випущено раніше. Кеш L2 був інтегрований в ядро ​​і, відповідно, розміщувався на одному з ним кристалі, що дозволило працювати кешу L2 на частоті ядра. Тому, хоча частота [[Front Side Bus|FSB]] була навмисно зменшена до 66 МГц, в деяких випадках (переважно в іграх) цей процесор часом випереджав по продуктивності дорожчі процесори, що випускалися Intel, кеш L2 яких працював на половинній частоті ядра. Також ці процесори Celeron з частотами близько 300 МГц були популярні серед [[розгін комп'ютерів|оверклокерів]], оскільки збільшення частоти FSB до 100 МГц для цих моделей не становило жодних проблем.
Також, існувала цікава можливість, модифікації процесорів Mendocino для установки в двопроцесорні системи (офіційно Celeron не могли працювати в двопроцесорних конфігураціях).
 
Щоб відрізнити процесор Celeron 300 МГц на ядрі Mendocino від аналогічної моделі на ядрі Covington було вирішено в кінці назви моделі на ядрі Mendocino ставити букву «A» — Celeron 300A.
 
Спочатку процесор випускався для [[Slot 1|Slot 1]]. Але з огляду на те, що кеш L2 був інтегрований в ядро ​​, Intel вирішила відмовитися від Slot 1 та використання картриджів та перейшла до нового типу корпусу ([[PPGA]]) та новому [[Роз'єм процесора персонального комп'ютера|з'єднувачу]] (PGA-370, відомому також як [[Socket 370]]), що дозволило знизити собівартість процесора та зменшити розміри системи, також процесори в цьому виконанні краще розганялися. Процесори для Slot 1 продовжували випускатися паралельно. Першими для Socket 370 були випущені Celeron 300 і Celeron 333. Останньою моделлю Celeron для Slot 1 був процесор з частотою 433 МГц, проте було випущено безліч адаптерів-перехідників з Socket 370 в Slot 1. Це дозволило встановлювати і швидкіші моделі (466 МГц і більше) в Slot 1.
 
Процесор Celeron з ядром Mendocino — перший процесор з інтегрованим на кристал ядра кешем L2. Виробництво таких процесорів спочатку було достатньо важким та дорогим процесом, але, з удосконаленням [[Технологічний процес|технологій]], стало значно дешевше. Крім того, це дозволило запустити кеш L2 на частоті ядра і значно підвищити продуктивність. Надалі всі процесори, в тому числі і у конкурентів, використовували інтегрований кеш L2.
 
; Mobile Pentium II Celeron
[[25 січня]] [[1999|1999 року]] була випущена мобільна версія процесора Celeron на ядрі Mendocino. Від свого настільного побратима це ядро ​​нічим не відрізнялося, крім зменшеної напруги живлення (1,6 В або 1,9 В). Процесор був призначений для установки в недорогі [[Персональний комп'ютер|мобільні ПК]]. Процесори Mobile Pentium II Celeron не підтримують технологію енергозбереження [[SpeedStep]].
 
Ядро Mendocino вироблялося з використанням 250-нм [[Технологічний процес|техпроцесу]], через це виробництво процесорів з частотою більше 533 МГц було ускладнено. Intel вирішила перейти на нове ядро ​​ — Coppermine-128.
42 924

редагування