Білгорай: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 49:
Місто знаходилося на лісистому пагорбі Білий Горай — на його вершині розташовувався Ринок. На місце заснування Білгораю справила вплив річкова система, яка полегшувала його оборону. Із заходу місто було захищене Польською Ладою (в наш час — [[Біла Лада]]), яка мала численні заплави, а з півдня — Руською Ладою (в наш час — Чорна Лада). Важливу роль у розвитку міста відіграло його розташування на шляху з [[Ярослава місто|Ярослава]] до [[Люблін]]а.
Після смерті засновника Білґорай успадкував його син — [[Збіґнєв Ґорайський]], а потім — [[Рафал Ґорайський]]. Після його смерті місто перейшло до Теодора Ґорайського, а після нього — до його сестри Теофілії Рейової. В 1693 р. вона продала Білгорай з навколишніми землями [[Станіслав Антоній Щука|Станіславу Антонію Щуці]]. Після його смерті в 1710 р. правити містом почала його дружина — Констанція Марія Анна Потоцька, а близько 1725 р. — її син [[Ян Кантій Щука]]. Після його смерті в 1726 р. Білґорай успадкував його брат [[Марчін Леопольд Стефан Щука]], який помер
Вже в XVII ст. Білґорай славився як сіткарський центр. Перші відомості про існування цеху сіткарів в місті походять з 1710 р. Білгорайські сітки продавалися в Росію, Німеччину, Францію, Туреччину, Персію, а сіткарі в XVII ст. становили близько 90% мешканців міста та часто мали великі маєтки.
Більшість будинків
Під час [[Барська конфедерація|Барської конфедерації]] під Білґораєм відбувалося протистояння польських та російських військ. Після того, як [[повстання Костюшка]] було придушене Білгорай опинився під контролем Австрії. Після 1809 р. місто на нетривалий час увійшло до складу [[Варшавське герцогство|Варшавського герцогства]], після чого в 1815 р. місто було привласнене Росією. Розвиток міста сильно сповільнився, відбувалося збідніння його мешканців.
| |||